Як тo у чловековей природи же є любопитлїви и жада шицко випробовац, так мой список жаданьох бул досц длугоки, а зоз каждим прейдзеним километром ше єдна по єдна ствар витворйовала – плїванє зоз делфинами, випендрац ше на верх активного вулкану, волонтирац у Африки, видзиц поларну шветлосц, обисц рижни племена, пусти острова и найнєзвичайнєйши места у найдальших куцикох нашей планети.
Уж длугши час сом знала же число хторе заокружи єдну часц мойого живота будзе шейдзешата жем котру обидзем хтора ме роками барз цикави. Людску душу нїч нє може так мотивовац як потреба же би витворел свой сон, кельо ґод вон випатрал нєможлїви. Мой сон ше волал Гималаї и дошнїла сом го тей єшенї.
Гималаї нєзвичайна дестинация на котру мож пойсц нєпорихтани як психично так и физично. Непал дом найвишим верхом швета вєдно зоз Монт Еверестом хтори найвисша точка швета або найблїзше место нєбу, безконєчному пространству шнїгу, будистичним храмом, рижним животиньом, Шерпасом…. Прето Непал познати як Мека горяком, алпинистом и авантуристом, а Гималаї як кров швета котри зоз свою велїчественосцу указую праву перспективу понїзносци и тото кельо зме як людзе малки наспрам природи. Горяцтво нє мож поровнац зоз другима спортами прето же чловек за процивнїка нє ма другого чловека алє природу и самого себе, и нє ма аплаузи потримовки, и часто ше гутори же горяци освойоваче нєхасновитого.
Медзитим, як тренираме нашо цело, так треба тренирац и наш розум, препровадзиц час зоз собу, а дзе лєпше од места дзе ше швидкосц живота спомалшує, а наш дух и цело окрипюю. Паралелни живот котри ше одвива на других местох у подполно других условийох ме фасцинує и занавше ме будзе цикавиц. Катманду, представя капуру Непала и ту перше мож виглєдовац даскельо тисячи роки култури док ше пребиваце през историйни храми и манастири хтори припадаю гиндуистом и будистом. Рижни файти єдзеня, музики, рижни животинї на драже, фарби, моторки на шицки боки, гаос и галайк хтори ше дожиє на улїцох варошу охабя вельки контраст наспрам того цо нас обчекує после лєм даскельо дньох звонка Катмандуу.
Циль того путованя бул трек хтори тирва 14 днї по Базни камп Евереста хтори ше находзи на 5364 метери надморскей висини. Пририхтованя за тоту експедицию тирваю звичайно даскельо мешаци. Найважнєйше ше пририхтовац на векших висинох и отримовац добру кондицию. Попри физичней форми важне ше порихтац и психично, прето же тота драга и паломнїцтво, дзе попри природних красотох горски венци понукаю и духовне путованє. Єден од найинтересантнєйших дньох то дзень кед ше лєци на Гималаї, дзе нєобходне злєциц на єден од найопаснєйших аеродромох на швеце, хтори ше находзи на 2800 метери на високей прикрей стини, дзе писта длугока лєм 527 метери, и мушело ше ю направиц под углом же би ше авион могол застановиц, та нєобходни скоро идеални хвильово условия и искуство пилота же би ше безпечно злєцело у авиончку хтори може превесц лєм 15 особи одразу. Окремни упечатки ношим зоз того авиончка, прето же ше теди першираз после рижних фарбох Катмандуа зявели били Гималаї и отворели нам предворє нєба.
После 7 дьох нєвигодней хвилї конєчно дзень бул слунечни, цепли и обецовал праву авантуру. Лукла нам тиж розширела руки и привитала нас на кров швета. Кажди дзень на треку подобни, става ше на 6 рано и до позного пополадня ше пендра по шлїдуюце место дзе ше шпи, и дзе ше препровадзує остаток дня. Кажди дзень ше, попри километрох, звладує и висину дзе ше нашо цела звикую и аклиматизую на менєй оксиґену и чежше диханє и рушанє. Попри висини котра нам одбера диханє, нєстварни пейзажи и околїско нам ше урезує до мемориї и репризує кажди вечар кед лєгнєме спац. През дзень звичайно єме веґански єдзеня, рушаме ше барз помали, на драги стретаме локалних людзох, крави, маґарци хтори служа же би ше пренєсло терху горе (воду и єдзенє хторе вше драгше на векших висинох), обиходзиме мали месточка хтори отвераю свойо обисца и привитую горякох зоз цалого швета. През 14 днї трека маме два днї аклиматизациї хтори предвидзени за горяцтво по одредзену висину, и врацанє назад спац же би ше цело прилагодзело и лєгчейше звладало висину ютредзень. На висини прейґ 3000 метери почина болїц глава, а познєйше ше зявюю и проблеми зоз спаньом и млосц. Цело ше находзи у условийох котри нєзвичайни и кажде з нас ше иншак чувствує и справує кед му чежко.
На нашей драги маме вельо храми хтори маю традицийни вальки хторих ше заобраца и задума ше жаданє. Попри витвореня сна и приходу на Гималаї, обрацам их лєм за здравє и добру драгу. Рижнофарбово облєчива и сувенири хтори предаваю локалци нам украшую кажде предполаднє, а константни попатрунки на безконєчни шнїгово верхи даваю моц и сцерпезлївосц предлужиц и чекац нови виходи слунка споза нїх.
После вельо таких виходох и вельих километерох ходзеня, камп ше приблїжовал, а верхи хтори на початку випатрали як кед би парали нєбо, одразу випатрали як кед бизме их могли дотхнуц. Заш лєм стоя пишно виками, обмотани зоз шнїгом и молгу зоз скритима приповедками, митами и людзми хтори мали щесце и моци их дотхнуц, алє и гевтима хтори нє мали тельо щесца и охабели свойо животи и свойо тайни Гималайом на вичне чуванє.
Жимни руки верхох ме облапяю и сцискаю док вше менєй оксиґену чувствуєм у плюцох, а цепли слизи розпущую мойо змарзнути лїца. Здогадуєм ше виреченя хторе гвари же кажде з нас треба же би мал свой Еверест, свой сон, хтори треба же би долапел. Док роздумуєм у себе о тим же як мало людзе на швеце поволани и привитани у Гималайох, так ми ше шерцо виполнєло зоз тоту димензию мира и спокою, ту дзе мало чого ище єст дотхнуц, окрем цалого того нєба.
