У тим чишлє „Руского слова” заключуєме лєтну рубрику Интермецо, хтора того року под мотом Ентузиязем нє ма цену була пошвецена нашим културно-уметнїцким дружтвом. Од тих найвекших, хтори уж децениями медзи найзначнєйшима доприношителями рускей култури, по менши Дружтва, хтори прикраска и присмачка без хторей би ширша слика нє була така пестра и богата. На таки способ сцели зме подцагнуц прешвеченє же популарни „КУД”-и нєзаобиходни, а можебуц и централни актере явного живота рускей националней заєднїци нє лєм кед слово о чуваню и интерпретованю нашей култури, уметносци и фолклорней традициї, алє и мацеринского язика, националного чувства и идентитету, нашей видлївосци и окремносци у ширшим окруженю.
Тото прешвеченє нє треба похопиц як популистичне подиходзенє найширшому смаку и „кудизацию” рускей заєднїци, алє як арґументовани факт. Насампредз кед културно-уметнїцки дружтва тримаме за централни елемент рускей култури. З єдного боку маме нашо институциї – у образованю, у медийох, у култури… З другого стої, най так повеме, найширше руснацтво, односно шицки ми хтори як публика, хаснователє и конзументи уживаме у продуктох и здобуткох – чи як патраче на руских манифестацийох, чи як читателє руских кнїжкох, чи як школяре у руских школох, чи дацо цалком инше цо маме и цо нам шлїдзи саме по себе, з єдноставного факту же зме тото цо зме, таки яки зме. Културно-уметнїцки дружтва стоя точно у штредку. Нє помедзи форму и змистом, алє су и єдно и друге.
Розумлїве же у духу „лєтней шеми” фокус нашей рубрики бул на успихох, резултатох, красних памяткох. Одкаль мотив, моц и дзека же би ше хтошка упарто и витирвало давал чомушик цо приноши лєм емоцийну сатисфакцию, могло би написац вельо обсяжнєйшу и озбильнєйшу студию. О каждодньових проблемох, бриґох и одреканьох з хторима ше зочую и боря нашо дружтва и їх членство написало би ше ище грубшу кнїжку.
Голєм яки-таки талант, смисел и притока ґу шпиваки, музики, танцу лєбо даякому другому креативному вислову, вшелїяк ше здаю. Нє з горшого анї кед єст дакус шлєбодного часу, лєбо схопносци орґанизовац свой дзень так же би ше постарчело присц на пробу. Як цо, нажаль, знаме зоз пракси, аматером найчастейше достаточни гоч лєм елементарни условия за нормалну роботу и позарядово резултати. Медзитим, нїчого би з того нє було да нєт твардей дзеки, глїбокого чувства одвичательносци и безрезервного почитованя ґу себе и свойому. Прето, кед бешедуєме о доприношеню културно-уметнїцких дружтвох и їх членох явному интересу и общому добру рускей заєднїци, вец ентузиязем наших аматерох наисце нє ма цену.