Празни папер

автор м. задрепко
135 Опатрене

Мой шор за колумну. Дацо мудре би мало буц, лєбо интересантне, може и смутне кед бим вас могол дотхнуц зоз словами на прави способ. Могло би гоч цо, реално, маме шлєбоду у тих колумнох. Могол бим, наприклад, ламентовац о українскей войни, лєбо санкцийох хтори Европска уния уведла Русиї, а хтори, нє знам за Русию, алє мнє колю, понеже шицко нєнормално подрагшело. Лєбо бим могол писац о психофизичним стану актуалного нам предсидателя, та на тото надовязац и предходних предсидательох и їх дияґнози, и на концу заключиц же тота жем вше мала предсидательох яких, з оглядом на еволутивни уровень нациї, и заслужує. Косовске питанє вше може буц тема, проблем хтори постої длужей як сто роки и хтори нїхто нє ришел до конца и хтори, як камень коло шиї, дави тоту жем и нє да єй рушиц напредок.

Гоч цо од того би могло буц тема, и голи древа, и жима приходзи и швета з ню, а кед ши добри новинар, вец и од шкатулки ширкох можеш направиц цикаву приповедку. Буквално шицко коло нас, з угла новинара, приповедка, лєм ю треба знац виприповедац. Е тераз, я нє сумням до своєй новинарскей схопносци, мал сом цикави, интересантни приповедки, знам их написац. Кратка форма, репортажа, звит, лєбо документарну емисию, виглєдовац дацо, емисию на живо, информативну емисию… Нє сумням анї до своєй упартосци, понеже сом у новинарстве витворел кажди циль хтори сом себе поставел,  професийно сом витворени.

И кед уж шицко тото стої, поставя ше питанє, як би браца Босанци гварели – „đej, ba, zapelo?ˮ

Га, запло у погришней постановки. Векшина з нас кед дацо роби, обчекує награду, даяку сатисфакцию, видни резултат своєй роботи, векшина з нас роби за плацу и поживу, за еґо. И то одредзени час може буц достаточне гориво же би ше ишло далєй, алє на длужей чежко, шицко постава рутина, а сатисфакция вше менша.

И цо ту вец робиц? Тота модерна лайфкоуч екипа би вироятно трепала дацо у стилу – можеш ти то, ти моцни, ти схопни, победз то, дай шицко од себе, бла-бла, алє мнє ше якош баржей пачи гевто – стань, удихнї, спатри дзе ши, послухай себе, цо ти жадаш и дзе видзиш смисел и ресетуй ше. То хвилька у хторей празни папер престава буц проблем, понеже вецей нє важне чи вас дахто похвалї пре тото як сце го пополнєли, важне як ше ви чувствуєце док виписуєце тот папер. Лєбо нє виписуєце, и на тото маце право. То ваш папер и можеце з нїм робиц цо ґод сцеце и лєм ви будзеце свидоми чи сце виполнєли задаток хтори пред вами. А награда еґо-пожива, сатисфакция то шицко лєм нуспродукти: супер кед су ту, алє нє станє швет кед их нє достанєце и нїч ше животно нє пременї.Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ