Вше ше якошик у тей часци рока шицки бориме з рижнима вирусами и хоротами. Озда нєт обисце хторе остало на ногох. Но, най ше розумиме, гоч як парадоксално звучи, то и здраве буц хори. Як же бизме вец научели цело же би ше само виборело з нєприятелями у целу?
Нє гварим же треба правиц драму коло того (поправдзе, дакеди сом права кралїца у тим), алє треба робиц и на превентиви. То мойо найблїзши найлєпше знаю. Вше єст у нас витамину Ц, овоци, рижни капки… Мой дава найвекши одпор. Ище вше. Дзеци кеди як – кед им дацо треба, лєбо кед дацо звиня, полїґаю и божемесохрань яке горке.
И добре же так. Медзитим, живот ме тих дньох так демантовал же сом ше мушела заштудирац: шицки троме панове два-три днї покихали, покашляли, кус ше посовели – и готове! А я, мили Боже, до посцелї лєгла. И хора, но! Дармо сом сцела цо скорей стануц на ноги, алє нє… Джеси, Джеси, ти ше найбаржей од нїх чуваш, а пать. Лєжим по цали дзень и роздумуєм яка же бим була хора кед бим була стално випасана, кед бим нє видула нос лєм так цагала з нїм як мойо дзеци, кед бим ше з роботи врацала узноєна и у нєзакапчаней якни, без шапки… Ю, ю, ю…
И так, у тим шицким, понеже швет нє станул гоч яка сом хора була, гварим мойому:
– Нолє, гибай зо мну до купатила. Вєдно попребераме шмати, та уключиме райбачку, бо громада стої.
– Сиґурна ши? Я нє знам нїч коло райбачки.
– Добре, я ци шицко будзем гуториц, ти лєм пороб. Круци ше ми у глави, нє можем буц зогнута – змирено му толкуєм.
– Е, так, перше витреш шицки шмати зоз корпи. Вец их попреберай. Били такой иду до райбачки, а гевти на два громади – з єдного боку цме, а гевто цо останє врациме назад до корпи – нє ма ту цо будз нє ясне…
– И тот ручнїк полож з билим. Так. И тоту сподню маїцу.
– Алє вона шива.
– Нє хиба, лєм ю полож.
– А тоти шиви ботоши?
– Нє, их нє кладз.
– Значи – штрелєл на мнє з попатрунком – райбеш биле и гвариш ми же най положим и шиву сподню маїцу, алє нє и шиви ботоши. Ти знаш цо приповедаш?
– Га – шмишкам ше, а уж видим епилоґ – знам же ци то чудне, алє лєм ме послухай.
– Ага. А предпоставям же тоту бляду белаву маїцу нє треба положиц?
– Треба, треба, и тот желєнкави ручнїчок полож.
– Є…. ми све кед ти нормална.
Роботу зме докончели у цихосци.
Райбачка вирайбе шицко цо до нєй положиме. Розуми ше. А аж тераз видзим же тота робота хлопом наисце може буц мистерия. Но, як цо сом уж гварела на початку, гоч знам часто буц кралїца драми у обисцу, поцагла сом ше, бо шицки днї док сом хоровала вон вше наварел, накупел, покончел шицко цо треба.
А анї вон, анї дзеци нє ходзели брудни и вигужвани. Швекра улєцела зоз свою пейґлу. ☺
Нарок пробуєм применїц їх стратеґию. Добре, нє будзем ходзиц випасана, алє будзем патриц цо вецей часу препровадзовац вонка, на швижим воздуху. А можеме и шицки вєдно. Теди нас нє покоши нїяка вирусолоґия.☺
www.zenoblogija.com