Без огляду на сучасни способ живота, чардаки по обисцох углавним и нєшка зачувани и у добрим су стану. Вше частейше су, нажаль, празни, нє трима ше у нїх кукурицу як дакеди, а долню часц ше хаснує за рижни други потреби.
Кед влонї на Вельким шоре почало зруцованє закрица на чардаку фамелиї Дюри Ждиняка у Шидзе, велї подумали же домашнї ришели звалїц чардак. А вец ше швидко видзело же Ждиняково стари чардак оправяю. Положели на ньго нове закрице з плеху и пооправяли щити з нову деску. Так предлужели живот чардака хтори давно у прешлосци, гваря, збудовал Митро Ждиняк.
Дакеди чардаки були полни з кукурицу до хторих ше ю уруцовало ношаци у кошарох, а потим и сучаснєйше, з помоцу елеватора. Нєшка тоти чардаки, економски будинки без хторих нє могло задумац обисце параста, вше частейше празни. Пришли таки часи же ше углавним од чардакох хаснує лєм их долню часц як простор за одкладанє и як маґацин.
Дзешец роки празни
Стари чардак и у Церковней улїци, односно Змай Йововей, у обисцу Янка Ждиняка, за хтори домашнї тврдза же є вироятно и 100-рочни, збудовал дїдо Янко. Чардак поставени на мурох з моцней цегли, мури груби, а вец древена часц чардака з високим закрицом, таким же и у тей верхнєй часци могло одкладац кукурицу, а обовязна часц чардака бул и такволани тернац (конк), дзе ше найчастейше одкладло чутки.
– По 1982. рок чардак хасновал мой оцец, а од теди я. До ньго стануло кукурици з пейцох гольтох, а кед у року добре зродзело, кукурици було по сам череп.
З другого боку двора, односно чардаку, єст штири кармики за швинї, а я их нєшка хаснуєм за триманє курох, у єдним мам баранчата, а у другим порихтана огрив за жиму. Тота часц закрита, а закрита и гевта помедзи хижу и самим чардаком з преднєй часци двора. Там простор за одпочивок, бо влєце нє так горуцо, а кед жимнєйше заш добре, бо нєт витру – гвари Янко.
Наш собешеднїк нє таї же чардак поряднє отримує и премасцує з преробеним олєйом, а пре вислуженосц мушел на нїм пременїц и два вельки греди. Гвари же уж можебуц 10 роки нєт кукурици у чуткох у тим чардаку, та, заш лєм, у єдней часци трима кукуруцу у зарну пре кури и баранчата.
Дакеди бул полни з кукурицу
Чардак тиж зачувани и у обисцу Николи Михняка, чия хижа на углє Толстойовей и Цанкаровей улїци у Шиду. Чардак такой коло драги, а ґазда памета же дакеди до того чардаку стануло и два и пол ваґони кукурици.
– Познєйше сом до ньго положел густейши дрот, та до чардаку могло змесциц и кукурицу у зарну кед ше ю олупало. Кукурица ми дакеди була нєобходна, бо сом тримал статок, буяци, крави, швинї, а мали зме и дробизґу. На дески ше положело плех и нє було бриґи тримац кукурицу и у зарну. Шицко то прешли часи, бо уж можебуц 25 роки у чардаку нє тримам кукрицу – гвари Никола Михняк и предлужує же лоньска буря у юлию очкодовала закрице на чардаку и требало би го пооправяц.
Ище вше ше тримаю
Красни памятки на дзецинство у дїда и баби Ждинякових, мацерових родичох на Долнїм шоре, т. є. терашнєй улїци Сави Шумановича, ма и Нада Гарвильчак.
– Нє знам кельо роки чардак ма, алє го вироятнє справел мой дїдо Штефан, а можебуц аж и його оцец. Чардак на углє двох улїцох, а долу, як ми то волали „качара”. Паметам же моя баба Ана там за Кирбай пекла колачи. Теди нє було електрични шпоргети, а у тей „качари” шицко було чисте и ґаздинї тоту часц отримовали як швет. Такой при чардаку була и лєтна кухня, дзе ше варело.
А у чардаку дїдо тримал кукурицу. Були там и голубнїки за голуби, а ми ше як дзеци часто пендрали и бавели на тим чардаку – здогадує ше на дзецинство Нада Гарвильчак.
Людзе нє мали исти чардаки, бо то завишело од того и хто яки ґазда, односно, кельо ма жеми и яки потреби за змесцованьом кукурици, алє и простором под чардаком. Богатши ґаздове мали векши чардаки з обовязним тернацом, а од вонка була ограда, односно дески хтори ше прикрашовало так же були вирезбарени. Праве таки єден ґаздовски чардак и дакедишнього власнїка, Миленка Нешковича, на Вельким шоре у Шидзе. Нєшка обисце ма нового власнїка, и гоч є празни, пишно є ище вше там. Медзитим, заєднїцке тото же чардаки у Шидзе вше частейше празни, стоя по обисцох и гумнох як шведкове на прешли часи. Векшина и нєшка зачувани, а покля, укаже час.
Спод чардака млїн
На Вельким шоре (нєшка улїца Цара Лазара) дакеди бул познати чардак Пери Блаґоєвича. Стал на углє, бул вельки и длугоки, а спод чардака бул млїн.
– Паметам як дзивче же зме одходзели до млїну бавиц ше, а оцец там ношел дараловац кукурицу. Теди у обисцох ище вше нє було млїни на електрику, та було узвичаєне же парасти ношели кукурицу, алє и жито зомлєц до дїда Пери. Знам же людзе на кочох привожели зарнo у мехох и чекали свой шор док будзе готове. Кед дїдо Пера, хтори мал длугоки баюси, нє могол вецей робиц, а по обисцох ше куповало спомнути млїни, млїн заварти. Замуровани були и дзвери од предку улїци дзе ше уходзело до млїну. У паметаню ми остала и велька мажа на хторей ше мерало кукурицу и жито, а и я ше любела на нєй померац. Доокола на мурох вишели мурово календари з польопривреднима мотивами. Нєшка тот чардак таки стари же ше уж и на бок нагина, та нє знам яка будзе його судьба. Пред даскельома роками стара хижа предата, а нови ґазда вибудовал сучасну хижу, и годно ше случиц же поваля чардаки, бо му буду лєм завадзац – предпоставя Нада Дїтко зоз Беоґраду.
Хасновита сподня часц
Под чардаком углавним єст простор за потреби парастских обисцох, хтори кажде хаснує так як му одвитує. Никола Михняк нам гвари же у єдней часци, долу, под чардаком трима млїн за кукурицу, бо и нєшка трима кури. У другей часци стої шицко цо потребне за забивачку и цо ше праве там през рок чува, од столох и ванґлох по котлянку и подобне.