Змисти шпиванкох здогадую на предки

автор в. вуячич
622 Опатрене

Tрадицийни Фестивал жридлового шпиваня „Най ше нє забудзе” отримани прешлей соботи у Дюрдьове. Домашнї КУД „Тарас Шевченко” уж дзеветнасти раз, упарто и з вельку дзеку, указує же Руснаци у Дюрдьове маю намиру нє лєм зачувац, алє и з тим Фестивалом здогадовац на нашо найстарши жридлово шпиванки, на нашо святочне народне облєчиво и красни обичай дочекац и щиро привитац госцох.

Пропозициї Фестивала и того року були випочитовани – кажда шпивацка ґрупа хтора наступала була облєчена до святочного народного облєчива и представела ше з двома жридловима шпиванками, єдну ше шпивало акапела, а другу з музичним провадзеньом.

Дюрдьовски Фестивал змагательни, та ше кажде Дружтво намагало вибрац з нашей народней жридловей скарбнїци цо старшу и цо красшу шпиванку о любови, о родичох, о леґиньох, о дзивкох, вояцку… Змисти писньох прекрасни, а шицки нас здогадую на наших предкох. Таки шпиванки нє треба забуц. Велї у публики першираз одслухали даєдни стари жридлово мелодиї, а вони маю вельку вредносц за нас, вони часц нашого идентитету и нашей култури.

Жири оценєл же того року треба похвалїц шицких учашнїкох, бо шицки того року дали свой максимум и указали нє лєм свой труд и дзеку, алє и музикалносц и любов ґу нашей жридловей шпиванки и то ше чувствовало. По одлуки жирия Женска шпивацка ґрупа Руского културного центра з Нового Саду достала першу награду, а праве прето же у шпиваню мала окреме зляти гласи и красни тон, уєдначене виводзенє, а и вибор шпиванкох бул красни. Специялна награда, стимулуюца, алє нє менєй важна, додзелєна КУД „Яким Гарди” з Миклошевцох.

Приємне нєсподзиванє була и ревиялна часц кед на бину вишли домашнї дюрдьовски дзивки. И нє лєм же зоз своїм шпиваньом збогацели Фестивал, алє вони з пиху, вельку любову и гордосцу ношели руске народне облєчиво, так природно як то бул обичай и дакеди.

Упечатки дополнєла и вистава у специфичним будинку Рускей школи дзе отворена вистава ,,Дакеди було”, на хторей була и самостойна вистава ,,Най ше нє забудзе” познатого маляра Владимира Дороґхазия. Кантички за млєко характеристични мотив по хторим препознаваме його малюнки.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ