Дзеци найчастейше як любимцох маю пшички, мачички, папаґаї, лєбо можебуц рибки, а Никола Планчак зоз Руского Керестура ма правого, правучкого коня, точнєйше кобулу Цицу и єй гачатко Яну. Тиж так, Никола ше дома стара и о других животиньох, а попри тим же у шлєбодним чаше люби попрагац свойого конїка, люби и тренирац фодбал и рукомет, як и ходзиц лапац риби
Никола у септембру почал ходзиц до шестей класи и дораз наполнї 12 роки, а любов ґу коньом му ище як малому дзецку пренєсол його дїдо Медєшов. Праве од нього мал и першу кобулу.
– Мой дїдо Владо ма конї, та сом дас од штирох рокох зоз нїм прагал, учел ме як ше кладзе штверци и друге. Перше була порада же ми дома нє будземе мац конї, алє кед дїдо предавал свою кобулу, заш лєм зме ше порадзели же ю приведземе до нас. Медзитим, тоту кобулу сом вец предал и купел сом тоту хтору тераз мам, Цицу – гвари Никола и приповеда нам єдну з анеґдотох хтору дожил зоз свою першу кобулу.
– Вона була добра, алє барз любела бежац, та кед видзела польо и желєнїдло розбегла ше и нє ставала, нє могло ю лєм застановиц. Єдного дня сом надумал най ю мама и я попрагаме и уж кед зме сцели рушиц дому, пошли зме ище на оранїну, а вона нє сцела стануц, анї спомалшиц. Нагло скруцела, одкапчал ше єй орчик и почал єй биц по ногох, та була злєкнута. Цагал сом так же ме уж и руки барз болєли. Скочел сом до жита, мама остала на прикочу, а кобула сцекла. Вец ю тато и дїдо лапали. За Цицу сом похопел же вона прави конь за мнє теди кед ше ми и з ню случело подобне, алє ме вона крашнє послухала и станула – виприповедал нам Никола тото интересантне дожице.
Першу кобулу Никола шедлал, а Цицу нє шедлал, бо гвари же вона нє за обегованя, алє баржей за роботу и за фиякери. Праве у фиякеру зме могли и видзиц Николу на дефилеох на нєдавно отриманих конїцких обегованьох у Руским Керестуре, як и на манифестациї „Днї керестурскей паприґи”.
– На конїцких обегованьох ше вожели пайташ и я. Там сом достал и погар за наймладшого члена Конїцкого клубу „Русин”. На Дньох паприґи сом у фиякеру бул зоз дїдом, алє я тримал дєплови. Но, то бул дїдов фиякер и конь, бо ше Цица праве мала ождребиц. Тераз даскельо тижнї як ма гачатко Яну, хтора ше народзела на швето Яна (Усикновениє Йована Хрестителя), та себе так сама дала мено – цеши ше Никола, наймладши конїкар у валалє и толкує нам як ше стара о тих своїх нєкаждодньових любимцох.
– Кармим их зоз кукурицу, кукуричанку, шеном и бетелїну. Бавим ше з нїма, чешем их, шейтам их по дворе, алє и по драже. Найволїм пойсц на польо попрагац Цицу. За коня ми од опреми треба оглавок, хтори ше му кладзе на главу, штверци, хтори ше капча за прикоч, ременї, односно дєплови, а барз важне и зубадло, бо воно служи же би ше могло управяц з коньом. Же би коньови було добре, мушим му обезпечиц и же би нє бул на дижджу, чесац го, руцац гной и друге, а у тим ми помагаю и родичи, як и коло моїх других животиньох – прашатох, целятох, гускох… Мал сом буяци, та сом их тераз предал и купел целята, а и швинї, та сом купел прашата – бешедує вон о своїх животиньох у хторих ужива, бо зоз животинями роснул и у баби и дїда Планчакових, дзе так любел єдну краву же часто аж и спал на нєй.
На концу нам Николова мама виприповедала же док други дзеци шейтали псох, вон шейтал целята по дїдовим и бабовим шоре, а одгадла нам и же ше Цица и єй ґазда Никола озда так добре складаю, бо су обидвойо покус твардоглави и вше добре знаю цо сцу, а цо нє сцу.
ФОДБАЛЕР, РУКОМЕТАШ, РИБАР
Никола ужива и у спорту, як и у друженю з пайташами, окреме кед пойду на беґель лапац риби.
– Ходзим лапац одмалючка, а найчастейше лапиме терпеши и златици. Фодбал тренирам у „Русину” од першей класи, а бавим на позициї лївого, лєбо правого кридла, док сом у рукомету ґолман и думам же сом го почал тренирац у другей класи. През лєто сом бавел фодбал и на Турниру „3 на 3”, а вец и на Ноцним турниру – гвари вон.
