Тераз, у 2025. року, кед означуєме 80-рочнїцу од виходзеня наших тижньових новинох „Руске слово”, будзе цикаве здогаднуц ше гевтих початкох зоз 1945–1949. року. Бул то час кед ище вше нє бул дефиновани статус Редакциї и Друкарнї. Спочатку ше вони водзели як два окремни фирми.
Редакцию новинох финансийно потримовала Покраїна, бо новини з часом постали орґан Народного фронта Сербиї за Войводину, а друкарня перше робела под назву Друкарня Народного фронта Руски Керестур, а вец припадала Рускей матки, бо познате же Руска матка превжала на себе тоту улогу цо ю пред войну мало Руске народне просвитне дружтво, котре у своїм составе мало и друкарню, та тераз ю „нашлїдзела“ Руска матка. На початку 1948. року Покраїнски одбор Народного фронта Сербиї за Войводину основал Видавательне и друкарске подприємство „Братство-єдинство” зоз централу у Новим Садзе, до чийого составу уключена и Редакция „Руского слова” зоз шедзиском у Руским Керестуре. И Друкарня Рускей матки. Медзитим, уж 1950. року друкарня роби як филияла Друкарского подприємства „Звезда”, зоз централу у Новим Садзе.
Конєчно 29. юния 1951. року Дирекция привредних подприємствох Покраїнского одбору Народного фронта Сербиї за Войводину принєсла ришенє з котрим основане Видавательно-друкарске подприємство „Руске слово“ зоз шедзиском у Руским Керестуре.
Так конєчни статус Редакциї и Друкарнї утвердзени аж шейсц роки после того як вишло перше число тижньових новинох под назву „Руске слово”.
Интересантне спомнуц же з яким инвентаром розполагала Редакция. Окрем запошеднутих парохиялних просторийох и достатих канцеларийних стварох, новинаром основне средство бул – КЛАЙБАС и папер. Док новини пририхтовали просвитни роботнїки тедишнєй керестурскей Нїзшей ґимназиї, рукописи ше до друкарнї давало написани зоз клайбасом. Найчастейше и найвецей писал Штефан Чакан як одвичательни редактор. Вон мал красни и читлїви рукопис и друкаром нє було чежко з нього вискладац оловни букви цо ше их кладло до друкарскей машини на друкованє новинох. Медзитим, кед у 1949. року за новинара пришол други професионалєц, настал вельки проблем коло рукописох написаних з клайбасом. Тот новинар мал барз чежко читлїви рукопис и друкаре трацели вельо часу у складаню буквох. Прето ше побунєли и вимагали од централи же би им обезпечела рукописи написани на писацей машинки. У централи нє мали писацу машинку зоз руску кирилку, та нє могли сполнїц вимогу друкарох. Теди друкаре пристали и же би рукописи були написани на латинки. Автор тих шорикох теди у керестурскей филияли робел як административни службенїк и зоз дирекциї з Нового Саду, перше на гайзибану, а потим зоз Кули на плєцу до Керестура принєс стару писацу машинку марки „Континентал“ з латиничнима буквами и так проблем медзи спомнутим новинаром и друкарами дочасово розришени.
Кед 1955. року за директора меновани Дюра Варґа, вон ше остарал за лєпшу писацу машинку, бо ше гевта часто губела, а майстра у валалє нє було. Алє и тота машинка марки „Райнметал“ мала латинични букви. Друкаре уж були вивежбани и добре ше знаходзели у складаню оловних буквох з латиничного рукопису.
Кед у 1963. року за главного и одвичательного редактора меновани автор тих шорикох, вон, дзекуюци вязом писателя Михайла Ковача зоз Нємецкей набавел руско-українски матрици и новосадска прецизномеханїчарска фирма „Континентал” их успишно надварела на спомнуту писацу машинку марки „Райнметал”. Так тота машинка постала перша цо мож було на нєй по руски писац.
Два роки познєйше тедишнї директор КПД „Максим Горки” Дюра Грубеня, ґрафичар по фаху, дознал у новосадским представнїцтве фирми писацих машинкох „Славно Родич” з Буґойна (БИГ) же нам можу звонка сериї випоручиц машинки з рускима буквами по нашим розкладу матрицох, алє мушиме наручиц найменєй дзешец фалати. Ми тельо пенєжи нє мали у фондох, та зме даскельо купели до „Редакциї”, а остаток новинаре купели за себе приватно. З тим проблем рукописох бул ришени и у чаше кед зме ше преселєли до Нового Саду 1968. и кед зме новини почали друковац у друкарнї „Дневника“, кед букви на линотипох складали друкаре цо нє були рускей народносци.
Часи ше швидко меняли и дзеведзешатих рокох прешлого вику зме почали писаци машинки заменьовац зоз компютерами. Перше за потреби рахунководства, потим за Редакцию видавательней дїялносци, а вец, на початку 21. вику, компютери „сцигли” и до Редакцийох „Руского слова”, „Шветлосци”, „Маку”, и „Заградки” .
Пременєла ше и технолоґия друкованя новинох. Настала диґитална ера. Оловни букви и ґломазни друкарски машини заменєла електронїка, а пририхтуюци роботи коло формованя новинских и кнїжкових бокох з друкарнї прешли до редакцийох. Технїчни условия за роботу новинарох нєшка постали нательо лєпши же их нє мож анї прировнац з гевтима пред 80 роками. И добре же то так.