Чи зме шлєбодни?

автор А. Бучко
225 Опатрене

Нєдавно сом на интернету наишла на слику зоз текстом хтора глаши: „Док телефон бул на штранджку, чловек бул шлєбодни. Тераз телефон нє на штранджку, алє чловек гей.“

Нє можем ше баржей зоз тим зложиц. Єдино же думам же ту нє у питаню лєм телефон, алє одношенє ґу особом.

И сама уж длугши час практикуєм же телефони скланям од себе кеди ґод сом у можлївосци, а то углавном после роботного часу. Мам два телефони, єден за апликациї (за розвагу и роботу), а други лєм за комуникацию. Стари є и барз помали роби. Нароком, же би ме мержело чачакац го. Гевтот зоз апликациями кладзем на орман кед придзем дому.

Мам три кнїжки хтори читам. Єдна ми у спавацей хижи, друга у дньовей, трецу ношим зоз собу дзе ґод да идзем. И кеди ґод наидзе хвилька же мам чекац, або же мам „празного ходу“ на роботи – берем кнїжку, нє телефон.  Мам упечаток же ме телефон ґуши и же ми лїґа час.

Но, тото цо сом похопела зоз тей моєй акциї (окрем же ше чувстуєм лєпше, квалитетнєйше и розтерхованше) то же ме нє телефон ґуши. Алє система. Же мушим буц ровно єднак доступна и на розполаганю – людзом коло себе, приятельом, особом хторих познам, колеґом, надредзеним, клиєнтом… Одвитовац на порученя, поволанки, мейли. Кед нє – вец нє добре. Вец ши нє досц вредна (доходзи аж и до того же нє досц вредзиш), або же нє любиш/почитуєш особу хтора це вола або ци пише. Доступносц и комуникация положени на перше место, на чкоду благостану особи.

И вец сом почала роздумовац о тим кельо ми часу потрошиме на роботу, а вец потим ище треба же бизме були доступни за дописованє, роздумованє итд.. И запитала сом ше – дзе ту наш живот, як єдинки, особи хтора на Жеми и треба же би жила, водзела квалитетни и випольнєни живот? Чи наисце жиєме у чаше кед нам робота на першим месце? Нє нам, алє чи наисце векшина роботодавательох и менаджерох (нароком хаснуєм слово менаджер, бо верим же ше лидере иншак одноша ґу тиму хтори водза и иншак комуникую) думаю же робота треба же би була єдна зоз найважнєших стварох?

Нє похопце ме погришно. Я любим роботу хтору робим. Любим ше усовершовац, роздумовац о нєй и донайпосле робиц ю на високо-квалитетним уровню.

Алє, то нє цошка цо на траки. Ми нє машини. Же би я, та и було хто други квалитетно робел – перше треба же би то любел и сцел, а друге и ище важнєйше, треба же би водзел виполнєни и мирни живот з вонка роботи же би мал инспирацию и полєт квалитетно робиц свою роботу.

Нє знам кельо нам спольнєни тоти условия.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ