Школяре авторе – Май

автор Школяре
458 Опатрене

Адела Мецек, III, Руски Керестур

МОЯ ТОВАРИШКА

Моя товаришка ше люби лабдац,

а я ше любим санкац.

Ми ше вєдно шейтаме

и до школи збераме.

Крашнє ше ми бавиме

и на танєц вєдно ходзиме.

Вона ма красни власи

и зо мну ходзи до класи.

Николина Олеяр, IV, Руски Керестур

ЯР

Яр нам цепла приходзи,

жима жимна одходзи.

Пахню ярнї квица,

док златни слунково зарї

прекрашнє на нєбе швица.

Древка свойо квитки маю

и з нїма пишно вше випатраю.

Ластовки и ґовлї до нас ше врацели,

прилєцели зоз далєкого цеплого краю.

Даниєла Ґайдош, IV, Коцур

ЦЕПЛА ЯР

Яр нас цепла привитує,

свой приход нам наявює.

Квитки у заградки помали пребудзує,

а слунко нам красну хвилю наявює.

Птици прекрасни писнї чвиринкаю,

бо ше врацели до свойого краю.

Вони свойо гнїзда правя,

а дзеци ше на улїцох бавя.

Надя Ґайдош, IV, Коцур

МОЯ МАЦ

Моя мама ше вола Ана. Моя мама ма догановожолти власи. Вона добра. Моя мама вредна як пчолка. Помага ми поробиц домашню. Я любим свою маму.

Давид Тимко, I, Коцур

КРАСОТА МОЄЙ РОВНЇНИ

Жиєм у прекрасней ровнїни хтора окружена зоз вельо полями. Вяри тота ровнїна запахнє на пахняци плоди и квитки хтори почали розквитац. У моїм валалє маме и долїни, а єдна єст и нєдалєко одо мнє, на хтору ше часто ходзим шпацирац. У ровнїни маме и беґель на хторим ше влєце мож купац. Дакеди пойдзем зоз оцом на польо и видзим вельо животинї хтори весело бежа и глєдаю поживу. Вєшенї нам птици одходза, а природа помали лєга спац. У лєшику мож видзиц вельо птици, а и рошлїни. Пошвидко и лєто, та роботи на польох буду вше частейши, а дзеци ше буду бавиц и по улїчкох. У ровнїни ми прекрашнє жиц и нє селєла бим ше до горох.

Валентина (З.) Гарди, VI, Руски Керестур

ЛЮДЗЕ КОЛО НАС

У нєшкайшим чаше мало людзох реални, ориґинални, сами свойо. Як кед би нас дружтвени мрежи „вирайбали”. И нєшка ше запитам – Хто я у ствари? Анї нє мам одвит. Можем шлєбодно повесц же нєшка людзе вше тупши и глупши. Лєм попатьце коло себе. Кед зме на даяким родзеним дню, вецей як половка патри до телефонох. Нєт вецей того друженя з людзми кед анї нє патриш кельо годзин, а нє до телефона. Шицки якош заварти, ґлумя якуш депресию, а у ствари су лєм осамени. Прецо то так? Пре исти тоти дружтвени мрежи и телефони котри нам тельо часу одбераю. Час, котрого зме анї нєсвидоми, а вон лєци. Нєшка чежко мож вериц дакому, чежко найсц дакого хто це будзе любиц такого яки ши, а нє прето же маш пенєжи, або авто. Шицки на якейшик висшей ґарадичи и полни су себе. Здогадуєм ше кед ми оцец бешедовал як то дакеди було, кед бул лєм єден фиксни телефон и нє набивал таки комплекси як цо єст тераз. Нательо ше сцеме уклопиц до якогошик тренду же забуваме на шлєбоду. Шлєбоду облєканя, музики, випатрунку. Любела бим ше врациц до часу кед зме нє були гипнотизовани зоз тима малима екранчками. Кед людзе знали швидко превозисц допитосц и кед дали мриї шлєбоду за креативносцу, роздумованьом и твореньом.

Яна Варґа, VIII, Руски Керестур

Марко Бастая, IV, Дюрдьов

КЕД БИМ БУЛА МЕДВЕДЗ

Кед бим була медведз

крадла бим пчолком мед

и волала бим ше Ед.

Преспала бим цалу жиму

и тераз бим нє

писала таку риму.

Яр кед ше будзи, будзим ше и я,

Глєдам хладок за одпочивок

и вельо єдзеня.

Лара Рац, III, Руски Керестур

ПРИХОД ЯРИ

После длугей и дакус допитей жими, до мойого краю сцигла прекрасна яр. Яр єдна з найкрасших рочних часцох, прето же ше вяри шицко будзи зоз жимского сна. Єдно рано ме пребудзело чвиринканє птицох. Барз сом ше зрадовала же пришла яр. Вишла сом вонка. Природа ше зобудзела зоз жимского сна. У воздуху було чувствовац пах яри. Трава ше желєнєє. Зоз нєй викукує подаєден лампащик, подшнїжнїк, любичица… Конари на древох украшую целово и били квитки. На нїх радосно злєтую пчоли, мотилї… Мою заградку украшую цифровани ярнї квица: тулїпани, зомбульки, гвиздочки, любичици… Пах квицох ше шири по цалим дворе. Слунечко вше цеплєйше греє. Витрик нїжно и приємно дує. Днї вше длугши и цеплєйши. По улїцох чуц весели дзецински гласи. Дзеци ше радую яри и бавеню на улїци. Зоз приходом яри починаю роботи на полю и у заградох. Любим яр прето же вонка цеплєйше, шицко пахняце и прето же ше вяри шицко будзи.

Яна Тимко, III, Коцур

Лана Ристич, IV, Беркасово

ВИПРИПОВЕДАМ ВАМ…

Виприповедам вам як випатра мой живот и мойо гобиї. През тот состав дознаце велї ствари о мнє. Волам ше Владимир, а преволуєм Молнар. Народзени сом штернастого юния два тисячи дванастого року. Любим ше бавиц, ходзиц на польо и дружиц зоз пайташами. Мам брата Ивана. Наш гоби тамбура, любиме ходзиц до Центру тамбуровей култури, там зме и научели грац. Мой брат грає прим, а я бас прим. Тиж и рецитуєме. Танцуєм и у фолклору, а вєдно граєме у нашим Културно-уметнїцким дружтве. Виприповедал сом вам шицко о себе и шицки мойо гобиї, а док вирошнєм, будзе их вше вецей.

Владимир Молнар, IV, Дюрдьов

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ