Преславени дзешецрочни ювилей (II)

автор С. Фейса
333 Опатрене

У периодзе од 1972. по 1982. рок  МАК ушорйовали тройо главни и одвичательни редакторе – Янко Рац, Ирина Гарди Ковачевич и Гавриїл Колєсар. После дзешец рокох од першого числа, кажде з нїх бешедовал о своєй роботи, о визиї, о тим як ше робело, алє и о  планох и розвою того нашого часопису за младих.

На функциї главного и одвичательного редактора МАК-у од 1974. року була Ирина Гарди-Ковачевич и тоту роботу окончовала по април 1982. року кед шефовску улогу пребера Гавриїл Колєсар, хтори уж теди за собу ма вецейрочне искуство як редактор.

Истого 1982. року у юнию означени ювилеї трох гласнїкох Руского слова – 35. рочнїца часопису „Пионирска заградка”, 30. рочнїца часописа „Шветлосц” и 10. рочнїца часопису МАК. На шветочней схадзки були присутни визначни людзе, представителє дружтвених и политичних орґанизацийох, директоре новинских хижох, школох и других културних институцийох. Була то велька шветочносц на хторей шицких присутних привитал тедишнї директор НВРО „Руске слово” Любомир Рамач. У предлуженю спомнутей преслави додзелєни и награди часописа МАК на трох конкурсох: за дописовательох сотруднїкох, за литературни и фото прилоги.

ТРИБИНА НОВИХ ИДЕЙОХ

Здогадаюци ше на перши роки кед МАК „зашати”, Янко Рац, перши главни и одвичательни редактор,

 у юнийско-юлийским чишлє под насловом  „MAK роснул з младима”, медзи иншим пише:

„(…). На порушованю виходзеня тей нашей наймладшей периодики предходзели длугши и обсяжнєйши пририхтованя як з боку Покраїнскей конференциї ССМ Войводини, тиж так и з боку Редакциї „Пионирскей заградки”, котра на основи анализох вецей нє могла задоволїц нароснути потреби у обласци информованя, воспитаня и образованя шицких структурох младих од шейсцох, та до осемнац и вецей рокох старосци (…). Искуства на тей роботи нє було, а у Войводини ше теди ище нє було анї на кого спатриц, бо якош єднак стартовали младжски часописи при шицких (…). Заш лєм, з витирвалу роботу чежкосци ше премосцовало, та ше з рока на рок число и сотруднїкох и читачох звекшовало. Редакция кадрово змоцнєла, цо вельо допринєсло квалитетному злєпшаню часопису, а вєдно з тим и задоволєню смаку младих читачох котри прилапели МАК як свою трибину одкаль ше напаваю з новима идеями и прейґ котрей виноша свойо каждодньово успихи и проблеми котри их прицискаю”.

О дзешецрочним МАК-у Ирина Гарди Ковачевич мала цо повесц, од самого початку найдлужей „жила” з нїм, а од 1976. року и як главна и одвичательна редакторка. За 10-рочни ювилей под насловом „Кед би ше могло…” пише о початкох наставаня часопису, о атмосфери медзи младима, сотруднїками, алє и о проблемох котри у каждей роботи, окреме кед ше почина, нє мож обкеровац.

„Мой особни проблем у редаґованю МАК-а, а тераз можем припознац, бул мой особни стан. Уж сом нє була у можлївосци нєпреривно буц з младима, нє були вони мой возрост, я им вше барз вельо верела, алє сом була на перифериї їх живота, правдивих їх потребох. Живи контакт нє може заменїц нїяке писмо, нїяки пренєшени упечатки. А вон хибел, односно страцени аж и контакт з даєдним подобним часописом, бо го нє було – „Пионирска заградка” шицким младим була давне дожице, а празни простор як вакум безгласно уцаговал и занавше лїґал нєвитворени можлїви креaциї, акциї, шицко цо за єден младежски часопис нужне (…) Дзешец роки нє вельо за єдну традицию, алє то цалком достаточни период за искуство, то досц же би єдна ґенерация дозрела и же би доросла друга ґенерация. На шоре тераз тота друга ґенерация и видзи ше ми же вона барз успишно виполнює свой задаток у одношеню на МАК”.

ПРИЦАГНУЦ ЦО ВЕЦЕЙ ЧИТАЧОХ

Гавриїл Колєсар мал длугорочне искуство у МАК-овим тиму кед ше преславйовало ювилей, алє часово, на дзень преслави, найкратше на функциї главного и одвичательного редактора (лєм даскельо мешаци). „Обсесия наволана предплатнїки” бул наслов на 11. боку спомнутого ювилейного МАК-у у хторим написал:

„Нєт ту цо филозофовац у МАК-у и коло МАК-а мож шицко дожиц. Сам часопис „абциґує” чловека цали роботни мешац (под условийом же исти сце и жада поштено и кельо лєм може робиц на нїм), понука рижнородни можлївосци отримованя тей нєобходнєй вязи зоз читачами и сотруднїками, стрета ше з нєобчекованима задумками и идеями як о змисце так и о випатрунку часописа, видумує „цаки” котри вас читачох голєм на хвильку нєсподзиваю у напряме приємного… (…). Медзитим, мнє найвекша обсесия, найзначнєйши циль, найжаданши резултат – звекшанє числа предплатнїкох! Бо, кед тот часопис зажиє, кед є медзи нами, вец преостава лєм його ефект у других рукох и интелектох (…). З дилемами у стилє „як то посцигнуц”, стретаме ше кажди дзень. Пробуєме комбиновац шицки можлїви елементи, мерац, додавац и одберац же би ше цо лєпше посцигло жадани оптимум. А вон глаши одприлики так: кед часопис ма интересантнєйши теми и темочки, кед вон блїзки вам, кед пар цаки (постер, наградни бависка и др.), кед є нє „цошка гет понад читачох, одцудзенє од нїх, нєдолаплїве”, кед вяза медзи редакцию и читачами пулсує нєпреривно (значи кед зме на истих або барз габово блїзких длужинох), кед отримуєме и затримуєме довириє єдни до других на истим уровню – вец знаме же воду наганяме на свой млїн, скрито зме задовольни. (…).

За штирирочни мандат, по 1986. рок, тото цо задумал Колєсар и сполнєл. Рижнородносц рубрикох, ослухованє читательней публики хтору нє подценьовал дало резултат. А число предплатнїкох ше нєпреривно звекшовало.

Нє вше могло удоволїц шицким попатрунком, можебуц анї нє треба. А праве ше осемдзешатих рокох прешлого вику шицко якош поскладало так як треба и то тот златни перод о хторим писал Дюра Латяк у фельтону „Два ювилеї, 70 роки Руского слова и 90 роки Руских новинох” кед писал же у трецим розвойним периоду (1965–1991), за „Руске слово” то бул златни период прето же ше материялна ситуация стабилизовала, (привреда добре функционовала), звекшала ше видавательна дїялносц у цалє, а число занятих и сотруднїкох звекшало.

Ушорйовац часопис за младих нє могло без политики и без тих цо були на власци, алє и редактором од самого початку було ясне же коня треба завязац там дзе ґазда пове. А „ґазда” ше нє нательо мишал. Щесце же зме були мали, озда прето над нами малима нє мал таку вельку контролу як над велькима медиями.

Остатнє число як главни и одвичательни редактор МАК-у, Гавриїл Колєсар подписал у януару 1986. року.

(Предлужи ше)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ