Дакедишнї дружтвени и просвитни роботнїк, польопривредни фаховец, новинар, редактор, прекладатель и публициста Юлиян Пап од дзецинства сцел буц учитель. То ше му и витворело, понеже перша и остатня робота у роботним вику була му праве у школи, у Руским Керестуре, дзе остал запаметани як инґлиш тичер”.

Наш собешеднїк гвари же до „Заградки” почал писац пред вецей як 50 роками, у Руским Керестуре 60-тих рокох. Теди робел у школи, преподавал познаванє природи и анґлийски язик, а потим прешол на роботу до НВУ „Руске слово”. „Заградка” ше волала „Пионирска”,  а єй длугорочни редактор бул Янко Рац.

РС  Вашо сотруднїцтво зоз „Заградку” вецейдеценийне. У тим часопису сце ушорйовали и даскельо рубрики. Як патрице на свойо редакторство нєшка? Чи ше нєшкайши дзецински швет розликує од гевтого у прешлосци?

– Були зме млади и мали нови идеї. Медзи иншим, обявели зме змаганє за найкрасше ушорену заградку у валалє. Писали зме о тим и наградзели побиднїкох. Були то два дзивчата, Марча Надь и Нада Виславски. Идуци два децениї у „Пионирскей заградки”, бо од 1991. року пременєла мено на „Заградка”, мал сом стаємни рубрики: „Наука и технїка”, „Швет коло нас”, „Природа-Здравє-Красота”, „Наш животни штредок”. Тиж зберал сом рижни интересантносци, мудросци, стари руски загадки, колїсанки. Прекладал сом и дзецински твори з анґлийского язика. Преложел сом школску лектиру Кнїжка о джунґли, познєйше и кнїжку з науки за младих Природа бешедує о Богу. Написал  сом приручнїк за ученє анґлийского язика за дзеци и початнїкох Good morning/Добре рано. Участвовал сом у виробку даєдних словнїкох. Обявени ми два кнїжки гуморескох з валалского живота  и  кнїжка  есейох  Стретнуца з прешлосци, а мам и числени прилоги з рижних обласцох у велїх виданьох – здогадує ше дакедишнїх часох Юлиян Пап.

РС  Дзеведзешатих рокох прешлого вику вше частейше подписуєце свою творчосц. Цо сце шицко писали за дзеци и у яких жанрох?

– У периодзе 90-тих рокох и познєйше знова сом  робел у Руским Керестуре,  преподавал сом анґлийски язик у школи и оводи. Праве робота з найменшима дзецми опредзелєла ме же бим писал кратки, лєгки приповедки и писньочки, черпаюци инспирациї зоз їх дзецинского швета. Тому допринєсли и мойо унуки, хтори дорастали.

 Так настали приповедки Тапши, Вовчица, Орещок, Страцене каче, На яви сон; та писньочки Шмела миша, Цица Маца у Лондону, Наша Наташа, Марча и баранче и други. Тоти прилоги обявени у „Заградки”, а потим обєдинєни у кнїжочки з насловом Чом ше качка з воду мачка, хтору видало  „Руске слово” 2013. року. Награду „Заградки” за приповедку достал сом 2011. року. Николета Недич зоз Коцура рецитовала мою писню Шмела миша и пласовала ше по републични уровень – визначує Пап.

У своїх творох автор углавним описує  животинї, цо дзеци барз любя. Шицки прилоги маю голєм часточку подїї з правдивого живота. Даєдни, як и писньочка  зоз  наслова кнїжки, маю вязу з анґлийским язиком. Пише єдноставно, розумлїво, люби преткац тексти з благим гумором. Хаснує нашо стародавни слова и дава за нїх толкованя.

РС  Вельо сце прекладали, участвовали у вельких проєктох коло формованя руских словнїкох. Як ше котира наш руски язик у одношеню на други, векши и лексично богатши язики?

 – Сцел сом зачувац нашо стародавни слова, як наприклад:  курнява, вимкнуц ше, кромка, заблукац, зуновац, кощак, гумно, лєйба, неплеха, мерва, мотога, наєсток, самошейка, гнєтка, бидло… Дзеци окреме любели кед зме шоровали стародавни фарби, ниа:  каменкова, печинкова, мескова, доганова, медова, винова, желєнкава, жабуркова, жандаркова, ґестиньова, олєйова, кайсова, вишньова, паклочкова… Яка то паклочкова фарба, гварели, анї баба нє знала. Такей фарби нєт анї у анґлийским  язику. То богатсво  и  красота  руского язика.  Нєшка  ше таки слова ридко хаснує. Най би ше их нє забуло!   

Зоз даєдних приповедкох ми виходзи поука о мацери. Наприклад, кандурик гвари же „найлєпше ми у мацеровим гнїздзе”, каче же „найцеплєйше ми под мацеровим кридлом” а дзивче же „найвекши Ангел хранитель то моя мац”. Кед пишем, вше мам пред собу того хто будзе читац тото цо сом написал, як вон то приме. Як гвари редакторка „Заградки” и писателька Мелания Римар,  „кед ше пише за дзеци, треба ше дзвигнуц, а нє спущиц  ґу дзецом”. Мам ище даєдни нєобявени  прилоги за дзеци. Назберал бим коло 20 наслови, можебуц и вецей. Була би то ище єдна скромна кнїжочка. Алє, подзелєл бим то з вами – гвари Пап.

РС  Цо думаце о пласману руских кнїжкох? Чи треба поробиц дацо вецей коло промоциї и реклами?

– Остатнїх рокох у виданю „Руского слова” вишли коло 10 кнїжки за дзеци и даєдна сликовнїца, зоз мотивацию же нам то дефицитарна литература. И далєй ше рихта нови виданя. Пред двома-трома роками Дружтво за руски язик, литературу и културу тиж видало даскельо кнїжки наменєни дзецом. То шумни фонд  виданьох и намира добра. Алє, питанє пласмана виданьох до читачох заслужує окремну увагу и другу нагоду. Кельо ше у пракси хаснує тоти кнїжки? У остатнїм чаше „Руске слово” дарує свойо виданя школом и библиотеком по наших местох. Дружтво за руски язик то роби поряднє. То пракса за похвалу. Радуєме ше промоциї каждей новей кнїжки. А найгорша вариянта то кнїжки у маґазину. Прето, винаходзиц би и други драги ґу читачом. Анї автором нє шицко єдно чи їх твори буду читани, чи нє –  так дума Пап.

РС  Награду хтору сце достали ноши мено Михайла Ковача, учителя и редактора першого дзецинского часопису при Руснацох, доаєна рускей литератури, хторого сце и особнє познали. Яки памятки маце на Михайла Ковача?

– Михайло Ковач бул учитель и мойому оцови, пред коло сто роками.  Учитель Ковач бул и остал  народни  учитель, учел каждого коло себе и теди кед нє бул у класи. Хто сцел, могол од нього вельо того научиц. Цо ми значи тота награда?  Щиро, нє очековал сом ю, та з тим и мойо нєсподзиванє векше. У нєй ми облапена 50-рочна активносц у „Заградки”, хтора нє забута. И окреме ми мило же то перша награда з меном нашого познатого учителя и доаєна нашей литератури Михайла Ковача, хторого сом особнє познал и велї його твори пречитал – гвари Пап.

РС  Єдну часц свойого роботного вику препровадзели сце и у школи як наставнїк анґлийского язика. Як випатраю нови ґенерациї школярох хтори сце учели?

– Як становиц тото справованє чи обичай дзецох и младих, цо принєсла сучасна технїка? Страцели друженє медзи собу. Траца и бешеду, виражованє. И кед ше зиду, кажде лєм длобе до свойого телефона. Ридко хто дацо чита. А я гласам за кнїжку! Кнїжка нас отримала виками, од Буквара по Библию. У кнїжкох позберани вершински литературни твори того швета, силни науково сознаня, енциклопедиї. И думам же диґитална технїка нє може подполно заменїц кнїжку. Можеце задумац же дахто пречита „Войну и мир” на екрану?  Дожице то кед вежнєш кнїжку до рукох, почувствуєш єй пах. Задумайце лєм цо би ше случело на швеце, кед би нараз нєстало струї. Алє, хто зна?  Пред 50 роками зме анї нє знали цо то комппютер або мобилни телефон. А нєшка у секунди можеце послац писмо або слику на конєц швета, можеце ше и видзиц. Дзеци од оводи уж сурфую по интернету, знаю цо то Фейсбук, Твитер, Ю-т’юб. Сцем повесц же нє знам яки нас швет чека уж наютре. Як ше шицко швидко меня, можебуц нам енерґия Слунка, або дацо инше, цалком пременї живот. Барз сом любел робиц у школи, дзецински галайк и школски бренчок. Дзеци и давно и нєшка щири, любопитлїви, любя буц вельки и важни. Лєм тоти нєшкайши вельо вецей технїчно образовани – заключел Пап.

 РС  Як нєшка препровадзуєце свой пензионерски час? Цо ище пишеце?

 – Пишем и пишем. Випатра же нє можем без писаня. Робим тото цо можем на свойо роки и здравє. Вше коло мнє кнїжки, папери,  клайбаси, компютер. Пишем  прилоги за скоро шицки руски виданя. Окрем до виданьох „Руского слова”, стаємно рихтам прилоги за „Дзвони”,  дзе углавним  прекладам тексти з анґлийского язика, прозу и поезию. Виберам таки твори цо су нє преложени на сербски, же бим мал директни преклад з анґлийского на руски язик. Даєдни прилоги ми обявени и у „Рутеники”, як и у емисийох Радио Нового Саду – пояшнює Пап.

                     

„ЗАГРАДКА” – НАША ПАМЯТКА

Паметам „Заградку” вчасного дзецинства

з пейдзешатих рокох прешлого вику.

Волала ше „Пионирска”.

Була скромна, алє нам красна, блїзка.

Ми були дзеци, а вона дзецинска.

 

Преходзели часи, дорастали нашо дзеци.

„Заградка” ше прибрала, красша, богатша постала.

Нови рапухи мали ю читали.

Знова радосц дзецинска!

Полєтарци-школярики постали єй сотруднїки.

Велї нашо писателє праве у нєй починали.

Юлиян ПАП

 (виривок зоз писнї, 2007. року, з нагоди 60, односно 70-рочнїци од виходзеня „Заградки”)

 

(Опатрене 111 раз, нєшка 1)