Гоч вельку часц животного вику препровадзел у Заґребе, памятки на дзецинство у Руским Керестуре нє виблядли. Свою вязу зоз руским язиком и Руснацами у Заґребе нїґда нє занєдзбовал.
Народзени 1942. року у Руским Керестуре у фамелиї Малацкових, Дюра одроснул зоз двома братами и шестру. Одховали их родичи у войнових и послевойнових часох. Дюра ше вишколовал у Керестуре за тишлїра, а памета же бул три роки шеґерт у майстра Любу Надя.
После того часу пошол на два роки до войска, а потим ше запошлєл у Индустриї меблю „Крамер” у Кули, дзе робел аж 9,5 роки. З часом ше указало же плаца була мала, та ше Дюра одлучел поглєдац другу роботу.
– Нашол сом ю у Новим Садзе, у фирми „Теразия”, алє робота була на терену, та ме такой послали до Заґребу. Перше сом робел як цимерман, а накадзи сом поробел свойо, помагал сом монтером. Так сом попри власней роботи научел и други ремесла. Ходзели зме по терену по цалей Югославиї и добре зме зарабяли – памета Дюра.
У медзичаше, 1972. року, оженєл ше зоз Анґелину, та и вона ходзела зоз нїм по теренох. Єден час им було добре, бо були млади, алє после одредзеного часу обидвоїм допило, та зрозумели же цошка муша пременїц. Прето ше Дюра запошлєл до дирекциї як домар, дзе робел полни 15 роки. Но, тота фирма препадла, алє вон нашол роботу як домар у шпиталю дзе остал робиц по пензию.
– Док сом робел на терену, научел сом велї ремесла. А понеже сом у шпиталю бул єдини майстор, мушел сом научиц и билїц, и фарбиц, и класц водоводни инсталациї и санитариї, цегелки и шицко друге цо требало знац у отримованю такого будинку. А до пензиї сом з тей роботи пошол 2003. року – гвари Дюра.
Шицки го познали як доброго майстра, та ше упознал зоз барз велїма людзми. Познати дохторе и директоре го дзечнє волали до власних обисцох кед требало дацо оправиц, а препоручовали го и другим як доброго, чесного и искусного майстра. Аж и єдному бувшому предсидательови орезовал древка и отримовал двор. Прето и тераз, кед є у пензиї, и далєй роби як майстор.
– Хижу зме купели кед сом престал ходзиц по теренох, дас два роки як зме ше побрали. Теди ше добре зарабяло и могли зме ю лєгко купиц. Скоро цалу хижу сом сам справел. Тото цо сом нє могол поробиц сам, поволал сом пайташа до помоци, порадзели зме ше же єден другому помогнєме, та випаднє же сом шицко сам одробел – закончує бачи.
Дюра зоз супругу Анґелину, котра тераз уж покойна, ма два дзивки. Старша, Марина, закончела анґлийски язик зоз українским, а друга, Миряна, економию.
До Керестура одходзи коло Кирбаю и гвари же анї там нє ма мира. Кед пойдзе, та и помага цо треба, нє да му мира припатрац ше на дацо цо погубене. Док родичи були живи, частейше одходзел, та и им вшелїячини оправял и садзел древка.
У Керестуре, окрем власних, ма вельку родзину. Гоч кум Яким Планчак умар, з його дзецми ше барз почитує и сходзи.
Так препровадзує пензионерски днї. Часто направи и даяки колач, пречита новини „Руске слово” накадзи сцигню до ньго, и чека кеди ше вихвилї же би могол робиц дацо по вонку.
– Мой живот помали идзе ґу концу, алє я ше нє дам. Того року сом ше ище пендрал на кров, менял сом лайсни, комин сом валял… Док можем, робим.
Руснаци у Заґребе
Руснацох у Заґребе стретал од початку пребуваня у тим красним городзе.
– Кед сом почал робиц у управи фирми, там робела єдна Українка, котра була и касирка у Дружтве Руснацох и Українцох. Вона ме теди учленєла до того Дружтва и од теди сом член. Теди ше Дружтво так волало. Вше сом дзечнє помагал кед ше адаптовало просториї, а помагали и други члени. Тераз, кед кажда заєднїца ма свойо Дружтво, и далєй ходзим помагац кому треба – гвари Дюра и предлужує же у Заґребе уписани дакус вецей як 100 Руснаци, алє же их єст вельо вецей, лєм чкода же ше и вони нє одлучую на попису вияшнїц як Руснаци.
Заградка и заграда
У шлєбодним чаше, а то значи скоро вше, барз люби робиц у заградки опрез хижи, дзе ма рижне квеце и слупасти овоци. По цали дзень є вонка, бо люби робиц, та є нїґда нє вистати.
– У другей загради мам овоцнїк, а у нїм дас двацец файти древкох – яблука, грушки, бишалми, брескинї, куцкуруши, каки яблука, сибирски лимун, маслину обичну и сибирску, киви, смокви, рибизли, вецей файти космачки, йосту, боровнїци… нєт цо нєт – цеши ше зоз овоцу єднак, як и зоз квецами. Єдного року мал вецей як 100 файти през рок – од яри по перши мраз, вше дацо квитнє. Бачи Дюра найволї ружи. Часто обиходзи предавальнї квеца, тарґовински центри и сайми, дзе вше найдзе праве тото квеце цо му хиби. Правда и же нука нє ма вельо квеца, бо му за тото треба вельо места.
Бачиково Дюрово дзивчата кажди рок сликую заградку и вше на концу рока з тих сликох направя календар, та му го подарую, а и сами ше хваля з тим.
Награда за найкрасшу заградку
– Робел сом у єдного чловека цо бул директор Медзинародней вистави заградкох „Флора арт” у Заґребе. Вони розписали наградни конкурс за найкрасшу заградку у даскелїх катеґорийох. Кед сом тото чул, конкуровал сом зоз свою заградку велькосци до 50 квадратни метери. Пришла комисия и оценєла же моя заградка найкрасша. Раз сом достал награду и за найкрасшу заградку у Городу Заґребу. Кажде хто вошол до нєй, бул одушевени. Моя заградка найкрасша у маю, юнию, авґусту и септембру. Я нє правим такволани „шпалири” у заградки, алє так садзим же би випатрало як у джунґли и цо з чим пасує – задовольно бешедує бачи Дюра.
– Я нє мал други гобиї у живоце як цо шпиванє, лєбо спорт. Найволїм робиц, то ми наймилша розвага – закончує приємну розгварку бачи Дюра.