Єдна з найкрасших улогох

автор Ол. Живкович
504 Опатрене

Уж ше роками, та и децениями, у Руским Керестуре почитує традиция же Дїдо Мраз приноши пакецики дзецом до валалу. Вон з нїма побешедує, пофрантує, а вец вибера з меха тото цо наймладши з нєсцерпеньом чекаю. По тей традициї, другого Дїда Мраза окрем Емила Нярадия просто анї нє мож задумац.

Емил наш визначни театрални дїяч „младей” ґенерациї, и такой  у франти толкує же у театре єст млада, младша и наймладша ґенерация ґлумцох.

А кед концом осемдзешатих, початком дзеведзешатих рокох прешлого вика ґлумцом старшей ґенерациї уж постало чежко бавиц улогу Дїда Мраза, препущели ю младшим. Спадло на Емила, и од теди, та по нєшка, лєм раз место нього Владимир Надь ґлумел Дїда Мраза, и то лєм теди кед Емил бул хори.

– Трицец роки сом Дїдо Мраз. Програма ше спочатку отримовала у дакедишнєй Мензи, у Мироня. Дзелєл сом пакецики дзецом котрим родичи робели у ПК „Перши май”, у „Руским слове”, у школи… Кажде теди давал свойо пакецики мнє, а я дзецом. Потим хтошка предложел же би то шицко було на єдним месце, у Доме култури. То уж було лєгчейше, випендрал сом ше на бину, з дзецми дакус и поприповедал, а вони ми даяки писньочки одрецитовали – памета Емил и толкує же за таке збуванє нє мож писац сценарий.

МУШИШ БАВИЦ ТАК ЯК ДЗЕЦИ СЦУ

Хтошка и глєдал же би ше направело програму, алє нїхто нє може знац чи дзеци дацо прилапя, чи нє, а то завиши и од їх возросту. Емил уж з искуства зна же там дзе дзеци мали, муши ше войсц поцихи же би вони анї нє обачели же когошик нового єст. Под час бависка єдно по єдно обача же хтошка нови ту и потим шицки помали приходза. Нє треба нїяке нагле рушанє, бо ше дзеци лєгко злєкню.

– А кед шеднєм на карсцель, допущуєм дзецом же би му рушали палїчку, браду, баюси… Кед дзеци вищиря свойо вельки ока, вец знам же ме „влапели” – гвари наш собешеднїк.

А дзеци як дзеци, вше єст и тих хтори шмелши и отворенши, та поцагню и гевтих котри ше ламу чи присц ґу Дїдови, чи нє. Ясне Емилови же при дзецох нє мож импровизовац, же ше муши так бавиц як вони сцу, аж теди и вони у дачим буду участвовац.

– Дзеци найлєпша публика. Кед вони меркую, патра и заинтересовано провадза, вец знаш же робиш добре. Кед ше дзеци верца и оглядаю, дзешка ши погришел – гвари Емил и дзечнє дзелї совит котри и сам достал од Владимира Надя, Ачима. Же треба дац „муки кельо приме”. Кед будзеш преувелїчовац, будзе викарикиране, а кед даш менєй, будзе лїхе. Треба точно знац яка мира, бо иншак нє будзе удатне, нєт ефекту, а на силу нє вредзи – гвари вон.

НОВИ ҐЕНЕРАЦИЇ

Скорей дзеци нє мали нагоду так швидко дознац цо єст нового у швеце, а видзиц Дїда Мраза пред Новим роком за нїх було вельке дожице.

Нєшка иншак, прицишню ґомбичку и през цали рок можу патриц кадзи Дїдо Мраз ишол, дзе бул, одкаль пришол… Тераз єст документарни филми о Дїдови Мразови зоз Лапониї, мож видзиц як Дїдо руша на путованє по швеце и Емил ше, гвари, муши ґу тому прилагодзиц. Муши кус войсц до материї же би дзеци зацикавел, а и исти приповедки як пред трицец роками нє може приповедац.

– Дзеци Дїда Мраза повязую зоз старим дїдом хтори их шицких позна, бачика хтори добрим дзецом ноши дарунки. Им барз важне повесц же су добри, же їх доброту хтошка видзел, обачел и наградзел на даяки способ и то за нїх велька радосц кед достаню дарунок. Чекаю ме на улїчки… Того року лєм на єдним месце сом уходзел нука, бо хлапец поламал ногу, та сом нє сцел же би на караґульох виходзел. Нє мож описац тоту радосц, и аж ми пришло жаль же кельо хлапцови, брацикови и шестрички значело же до нїх пришол Дїдо Мраз – гварел Емил.

Кед ше учителька Ксения Бодянцова на єден завод зоз дзецми шпацирала по Керестуре, же би школяре лєпше упознали свой валал и видзели хто дзе бива, зразу, єден хлапец радосно скричал:

– Учителько, я знам хто ту бива!

Нєсподзивана, учителька го замодлєла же би потолковал.

 – Ту бива Дїдо Мраз! – гварел хлапец указуюци на хижу Нярадийовей фамелиї. З оглядом на тото же Ксения Емилови и колеґиня зоз театру, такой му явела радосну вистку.

БЕЗ СЛОВОХ

Окрем же Емил Дїдо Мраз, вон и дїдо.  Ма трох синох, а перше унуче, дзивчатко, гвари, и сам барз чекал. Шерцо му полне и трима же то якашик нїтка, то ґаранция же чловек жил на тим швеце…

Праве прето же є и сам дїдо, Емил мал идею же, уж кед ма шмати Дїда Мраза, походзи и по його улїци, понеже його унучка бива на концу. То ше по шоре пречуло, баби и дїдове ше зорґанизовали, накупели кнїжки и бависка, та велїм дзецом Дїдо з меха дзелєл дарунки.

Нє потребни ту слова же таки подїї керестурским дзецом останю занавше у найкрасшим паметаню.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ