Вше з валалом и за валал

автор лю. дудаш 7. юний 2020

Од кеди чловечество спознало огень, од теди важело же „Огень добри слуга, алє зли пан”. Шицки ше мушели того тримац нє лєм пре власне добро, алє и добро цалей заєднїци на шицких уровньох. Таки начала тирваю виками и буду тирвац зоз новима людзми и новима досягами у науки и технолоґиї…

Бачи Яким Кренїцки, Рац, дакедишнї предсидатель ДОД-а, наисце жива история рускокерестурских огньогасцох. Єдна од причинох и тота же є од свойого петнастого року уключени до Дружтва дзе, од пионира, та по руководзаци кадер и длужносци огньогасного подофицира, препровадзел велї роки.

– У дружтве керестурских огньогасцох сом одкеди знам за себе – здогадує ше бачи Яким. – Кед сом ступел до огньогасцох у валалє, 1950. року, командир бул Дюра Папуґа, а думам же предсидатель бул Владо Миячич. Знам, цалком сиґурно, же керестурски огньогасци вше, од снованя по нєшка, були зоз валалом и за валал. Робело ше и дружтвовало зоз шицкима, помагало на мольбох, и пол валала, лєбо и вецей, так збудовани. Помагало ше зоз цистерну, поготов док ше падлаши руцало на хижи, вец и при вилїваню валалских дражкох и хто зна дзе ище нє…

А у валалє до рока, уж кеди як, було од пейц до дзешец огнї котри би ше могло раховац як векши. Найважнєйше тото же нїхто нє настрадал док горело, а було жертви пре други причини, алє и же ше анї єден од векших огньох нє розбовчал нєконтроловано и нє направел материялну чкоду котру нє мож було ришиц – приповеда Бачи Яким и предлужує же и у найгоршим случаю зопарте ширенє огня голєм по приход огньогасцох професийней єдинки зоз Кули лєбо Оджаку, Вербасу.., цо завишело од опасносци котра грожела.

ДАКЕДИ БУЛО ТРИ ЕКИПИ У ПОЛНИМ СОСТАВЕ

– У рокох котри ми у паметаню ту було велїх огньогасцох, менєй лєбо вецей оспособених, алє вше радих и сцелих зачувац шицко цо мож, живот опрез шицкого. През нашо єдинки прешли людзе котри ше будзе вше паметац, док памятки до конца нє виблядню. То Михал Штранґар, Любо Надь, Джамбас, Дюра Чордаш, Йовґен и Любо Киш Грицово, бачи Дюра Ґалуска, Фа, Михал и Яким Рац, Фунзийово… Найшколованши, у фаху бул покойни Данил Матисов, Голик. Вон за огньогасного официра закончел школу у Земуну, а и син му Владо, Боте, уж у пензиї, алє як

Яким Рац

професийни огньогасни кадер. А кед зме уж при професийних, бачи Яким спомина же и зоз Керестура до професийних огньогасцох пошли и Янко, Цваньо, Дудаш, Дюра Гарди, Верешов, Любо Чизмар, Босого…

– Кед ме розум добре служи, паметам же у наймоцнєйших рокох керестурского ДОД-а, цо би значело од седемдзешатих по конєц осемдзешатих рокох прешлого вику, було вше найменєй пейдзешат активних огньогасцох, лєбо три екипи у полним составе, а вец була и пионирска дзивчатска екипа, пионирска хлапцовска…

Було шицкого, алє ше и робело з полнима плюцами – приповеда бачи. Шицки спрам потребох були на розполаганю за обовязни дежурства под час жатви, алє и тлачидби скорейших рокох, обход хотара, дежурства на Драмским „Мемориялу” лєбо „Червеней ружи”, у кино сали, и на других збуваньох и акцийох у валалє.

Просто нє вериц, алє кед пришла змагательна сезона, та и без нєй, вежби огньогасцох у валалє отримовани раз у тижню за, кельо-тельо, шицки змагательни катеґориї.

ОГЕНЬ ПРЕ ҐАР, СТРУЮ, ДЗЕЦИ…

– И дакеди и тераз робота накладала и анализованє причинох наставаня огньох. Паметам, же медзи причинами вше були мали дзеци, жирячка у ґару, гром и струя. Мали дзеци, нє наймладши, алє гевти цо уж були векши рапухи, начастейше брадла запалєли у бависку, нє зоз злоби лєбо пакосци. За брадлом ше, а мало го кажде обисце и то зоз ринфуз слами, скривало, першираз циґаретлу палєло, а то уж було досц же би огень вибухнул. У гумнє огень наставал зоз вируценого ґару, пре нємеркованє и нєсвидомосц до якей ше опасносци приводзи обисце. Гром бул ридше зявенє, алє го було. Озда и пре нєпогоду, чежко у таких случайох гашиц лєбо ратовац дацо од маєтку – гвари вон. По Якимових словох, найвецей проблеми и огнї, та мож повесц же и нєшка, наставаю пре електричну струю. Струя перше уводзена за потреби ошвиценя, дроти були ценки, изолация слаба, а потим ше на тоти дроти квачело шицко цо после купене, од пейґли та по решои…

– Думам же добрей роботи огньогасцох у валалє допомогло и тото же у нашим Доме теди були орґанизовани и секциї других фахох, електротехнїчна, радиоаматерска, фото, а робело ше наисце вельо. Ту бул и билиярд, алє и друге, теди чарно-били, телевизор у валалє. Перши телевизор бул у Мензи – памета наш собешеднїк. Зоз средствами котри мали, ґаздовало ше так як треба. Од квартелїни котру доставали од кулскей „Слоґи” купели перши огньогасни камион, „Джемс”. Купени є у Беоґрадзе. Зоз тих и таких пенєжох оправени квартель за обовязного домара, санитариї и дружтвени просториї.

– У Доме, як домаре зоз фамелию, бивали и я и моя супруга, а ту нам народзени и син Кимо, Мими и дзивка Славка, а Блаженка народзена уж кед зме преселєли за Буячу долїну. Потим домаре були и Ириней Пулькаш, Колошняї, Данил Матис и Михал Штранґар, а так ше роби и нєшка. Вше дахто бул нєпреривно и дежурни у Доме, односно у валалє – враца памятки наш домашнї, собешеднїк, Яким Кренїцки.

КАЖДЕ ЗНАЛ ЦО МА РОБИЦ

– З добрей часци и я паметам тлачидби, трешки и тедишнї способ роботи – приповеда бачи Яким Кренїцки. За шицко одвитовал банди ґазда, котри орґанизовал роботу цалого того дружтва зоз трешку и парну машину, лєбо трактором.

У обисцу дзе ше тлачело були порихтани гордов з воду, циварвань, писок, лопати… Шицка тота опрема од обисца до обисца ношена опрез трешки и людзох котри у тлачидби участвовали. Та, и кед би пришло до дачого нєжаданого, шицки з дружтва знали цо маю робиц у тей хвильки, нє лєм коло гашеня, найчастейше брадла, алє и як склонїц витлачене зарно, цо пополївац з воду же би ше нє палєло од пекоти.

КЕД ВЕЖБА ПРЕСТАЛА БУЦ ВЕЖБА

– Року 1970. зме ше рихтали за преславу 40-рочнїци Дружтва, та вежби огньогасцох на Ярашу отримовани и частейше як пред тим.

Праве теди, случело ше же нам з Кули явене же вельки огень вибухнул у маґазинох коло беґелю при „Житобачкей”. Так лєм живот, наисце може зрихтац. Шицка опрема, черева, нова пумпа швидко спаковани до камиона и Любо Ситкар, Сабо, нас по тей турскей ґербавей калдерми за нєполни дзешец минути одвез ґу огню. Там то вецей нє була вежба. Роботу зме одробели професийно, на найвисшим уровню. Дабоме же нє сами, алє зоз другима котри нам теди щиро и нєсебично могли лєм повинчовац на тим як зме функционовали и яки зме були увежбани – памета Яким.

(Конєц)

(Опатрене 135 раз, нєшка 1)