Дружтво Словенцох „Кредарица” у Новим Садзе основане 1997. року же би чувало язик, културу и обичаї свойого народу, а през роботу и активносци и же би преглїбйовало вязи зоз народом у матичней держави Словениї. За скоро трицец роки иснованя, тото ше му и удало. Путованя до Словениї членох Дружтва були части, окреме остатнїх рокох, а пред тижньом Новосадянє, уж по традициї були госци у Брежицох и у Целю. Интересантне тото же у спомнутим Дружтве, у хору, шпиваю и Руснаци.
Дружтво ше пред даскельома днями врацело з драги зоз Словениї, на хторим, окрем руководства, були хористи, хлопска шпивацка ґрупа „Фантє” и рецитаторе. Мишани хор „Кредарица” у обновеним составе там було треци раз, а хлопи ше нє можу здогаднуц кельо раз там були, бо роками одходзели и два раз до рока до Словениї. Медзи шпивачами и Руснаци, и хлопи и жени, т. є. дзивки, хтори любя шпивац, дружиц ше, путовац… Свойо импресиї з путованя и наступох, дзечнє подзелєли.
–Роками шпивам у хлопскей шпивацкей ґрупи „Фантє”, одходзиме шпивац до Словениї, дакеди и два раз до рока. Паметам же зме пред даскельома роками после єдного госцованя зашли до Брежицох и обишли тамтейши Дворец, хтори таки яки є тераз познати ище у 16. вику. Наисце є фасцинантни, и ище теди сом подумал же як би крашнє було у нїм шпивац, бо нє лєм же є красни, нєкаждодньови, вон и барз акустични. Ниа, и случело пред даскельома днями, и кед зме закончели наш репертоар у тим прекрасним амбиєнту, я уж теди подумал же то будзе найкрасша часц з того госцованя гоч пред нами були и други наступи – гвари Славко Бучко.
Михайло Колєсар тиж подзелєл свойо импресиї зоз путованя, дзе окрем шпиваня, гвари же друженє тото цо краши шицких членох.
– Любиме шпивац, алє мушим повесц же зме и єден добри тим хтори добре функционує. Єдного вечара зме годзинами бавели столни тенис у дворе дзе зме були змесцени, и нїхто нє оганял резултат, нїкому то нє приходзело на розум, цали час зме бавели шмеяли ше, зменьовали, опущени и розтерховани.
Яким Гаргаї Киме потвердзує уж вигварене же атмосфера у Дружтве барз добра нє лєм на тих путованьох, алє и на пробох.
– Нє новосц же наш дириґент Борут Павлич подзвигнул квалитет на висши уровень, и же од каждого з нас пробує вицагнуц максимум гоч зме аматерски шпиваче. Даєдни музично образовани, други нє, алє су одлични слухисти, або лєм музикални. Кед ше роби, роби ше озбильно, кед ше опущиме, и теди барз добре, наполнїме батериї з каждого госцованя, або наступу, врацаме ше богатши, задовольнєйши пре шицко дожите.
Таня Ґовля и Мартина Гудак тиж шпиваю у словенским хору и у женскей ґрупи, а з музику су одмалючка. Пачи ше им робота, людзе и атмосфера…
– През писнї ше и опущиме и одпочинєме и наполнїме шерцо у каждим смислу того слова прето же зме теди опущенши и щешлївши, а красни памятки оставаю за нами. Нє важни язик на хторим шпиваме, шицки шпиваю з любову на гоч хторим язику, почитуєме културу другого народу, заєднїци…Ми ту шпиваме и по руски и по словенски, по македонски… Почитуєме цудзе, а любиме свойо, и то краса тей нашей хорскей фамелиї – гвари Таня.
– На мнє найвекши упечаток зохабела сала у хторей зме шпивали, Дворец у Брежицох. Мило ми же сом го видзела и же зме мали нагоду шпивац у нїм, а вшелїяк ту и друженє, поготов у автобусу. У нїм такой од рана почина весела атмосфера. Мнє после наступу нє перше пойсц на пиво, алє ше вше прешейтам, бо любим видзиц кед єст дацо интересантне. Стара часц варошу у Целю подобна як и у Новим Садзе, видно уплїв Австругорскей, правда, кус очуванша як у нас – гвари Мартина позната по тим же люби шицко видзиц, поопатрац дзе ґод пойдзе.
– Мам упечаток же зме после каждого путованя блїзши єдни ґу другим и наисце зме як єдна фамелия. Я дакеди подумам же нє можеме буц блїзши, а очиглядне же можеме. Друге, то прекрасни концерти и атмосфера на нїх, хтору даваме и ми и публика хтора прилапела нашу музику, так же то єдна синерґия хтора на концу водзи ґу самому верху, у смислу же нас шицко тото виполнює. У Дружтве барз крашнє сотрудзуєме, єдни других вислухаме, шицко цо треба випочитуєме, а руководство таке же нє знам чи може буц лєпше, комуникативне, виходзи нам вочи дзе ґод то треба. Док так, думам же нїч нє треба меняц – гвари дириґент Борут Павлич.
Предсидатель Дружтва Словенцох „Кредарица” Дьордє Веселинов подзелєл свойо упечатки.
– Мнє вше одушевює енерґия хтору учашнїки маю у себе кед одходзиме до Словениї и просто видзим же любя там пойсц. Нє знам точно кельо роки тирваю тоти нашо екскурзиї, алє ше каждого року намагам же би було вше лєпше орґанизоване, гоч вше мож лєпше. Мойо жаданє же би у тим автобусу були шицким члени хтори през цали рок доприноша у рижних сеґментох роботи того Дружтва же би и вони почувствовали час дачиєй култури и традициї, же би ше одпочинули.
У „Кредарици” єст вецей заєднїци и то кажде почитує, а я мам од давна вязи з Руснацами, бо и моя супруга Ясмина Рускиня, а єй нина, Мелания Павлович, позната поетеса, паметам як ме одводзела на вашо представи. Нажаль, вчас пошла як цо и єй син Звонимир хтори тиж охабел шлїди у вашей заєднїци, окреме у театре. Прето ми мило кед чуєм руски язик и шпиванки у тим хору, и видзим же ви то отримуєце. Крашнє кед єст нагоди видзиц и други култури и їх обичаї, традицию и спознац же ми шицки заш лєм людзе подобни єдни другим – закончує Дьордє.
– Цешим ше кед у тим автобусу видзим Руснацох хторим и я припадам, алє и других, хтори як єдно. Наисце ми ше видзи же зме Войводина у малим, богатши, и нє заварти лєм до свойого двора. Я як и велї з нас народзена у Югославиї, та гоч зме у Словениї, або у Босни, я тот край и простор бувшей держави якош чувствуєм як свой. Мнє нєт красше кед видзим як Руснаци шпиваю по словенски, а Словенци по руски, же ше трудза научиц писнї. Мой супруг спомнул мою родзину Павловичових, Меланию и Звонимира, а и бачика Янка добре паметам. Нажаль, вецей су нє знами, ридко кеди мам нагоду бешедовац з даским по руски, а ниа, у тим Дружтве можем, можем и зашпивац, и прето ше каждому нашому путованю барз радуєм – гвари Ясмина.
МОЦНИ ВЯЗИ
Вяза медзи Руснацами и Словенцами у Новим Садзе нє од вчера, а настала як пионирске подняце основаней хлопскей шпивацкей ґрупи „Фантє” од того часу кед з ню почал робиц Борут Павлич. Михайло Колєсар тиж руководзел з хлопску шпивацку ґрупу Руснацох у РКЦ Нови Сад, у хторей и шпивал.
Обидвоме музичаре ше порадзели же Колєсар будзе робиц з руску, а Павлич зоз словенску ґрупу за потреби и єдного и другого Дружтва. О єден час цалу хлопску ґрупу на себе превжал Борут Павлич, дириґент и маґистер виоли. Нєдавно ґрупа „Фантє” преславела свой ювилей – 20. рочнїцу.
По рокох, вельо младша настала и женска шпивацка ґрупа „Версе”, а кед з зоз словенским хором пред трома роками престала дириґовац Дуня Хузян, дириґенску палїчку превжал Борут Павлич. И „Фантє” и „Версе” нєшка часц словенского мишаного хору „Кредарица” у хторим шпиваю и Руснаци.