Мал 12 роки кед першираз шпивал на „Червеним пупчу”, алє уж теди нє мож було задумац анї єдну манифестацию у Дюрдьове, а же би вон на нєй нє участвовал. Яким Гаргаї Киме, познати по баршоньовим баритону охабел шлїди у музики на знїмкох у Радию и Телевизиї, на велїх руских шветох и фестивалох. Почал давно як солиста, шпивал у дуетох, у ґрупох и хорох, робел и пензионовал ше. Лєм кед слово о музики, о пензиї ище вше нє штудира.
Хорски проби, алє и гевти у ґрупох, так повесц, у зениту отримує ше кажди други дзень кед ше приблїжує конєц рока. Шведок тому и Яким Гаргаї, познатши як Киме, хтори дакеди з новосадскей Матки швидко крача по Аполо центер, на другу пробу у истим дню. Лєм цо завар фасциклу з нотами после рочного концерту словенского Дружтва „Кредарица”, дзе шпива у хору и хлопскей ґрупи „Фантє”, уж на шоре проби за концерт РКЦ-а, и пририхтованя за давно порадзени госцованя. Тото цо за ньго интересантне, нєкаждодньове, же гоч є у авту, пешо, або на бицигли, гвизда и пошпивує, ґу каждому ше оздзива з ошмихом, з якуш лєгкосцу яку нєшка вше ридше при людзох мож обачиц.
Таке у Шведскей нєт
Родом з Дюрдьова, перши руски шпиванки, алє и севдалинки научел дома. У Гаргайовим обисцу ше з почитованьом прилапйовало музику, а мац и оцец барз крашнє шпивали. Мал лєм дванац роки кед першираз наступел на „Червеним пупчу” у Руским Керестуре, кед за нїм стал тамбурви оркестер Яники Балажа и кед ше му видзело же му шерцо у петох дуркало.
– Мал сом уж теди искуства при наступох, алє сом чувствовал же ми ноги одняло кед сом станул опрез микрофона. Було то мойо красне и моцне дожице же шпивам на велькей бини, на важним Фестивалу медзи озбильнима музичарами. Нє знал сом теди же на истей тей бини будзем стац роками, та и децениями – гвари Киме.
У Дюрдьове ходзел до школи по седму класу, вше дзешка з музику и коло нєй, з приятелями основали бенд Чарни врани. А вец пошол до Шведскей. Гвари же го вше цагало пойсц до нини, мацеровей шестри, хтора там жила и посилала слики з тей сиверней жеми. Упутели ше Гаргайово на драгу 1971. року, а кед после єдного часу пришли на свадзбу до родзини, до валалу, шицко ше пообрацало.
– Кед я видзел же яки ту свадзби, алє и вешеля после нїх, кед сом видзел моїх приятельох, а праве сом ше леґиньчиц почал, гварел сом себе же кед ми ше уда уписац до стреднєй будовательней школи, ту у тедишнєй Югославиї, я ше врацим. И врацел сом ше – гвари Киме же красни слики єдно, а живот, заш, друге. Теди ше орґанизовало журки, у Дюрдьове познати як роґаль, шпивало дзивки под облаком, слухало плочи. Вше кед ше Баба Павлина рихтала до Нового Саду, Киме єй надпоминал же би нє забула зайсц до „Юґотону”, бо вишла нова плоча, така и така… Мал их на стотки.
Найкрасши часи аматеризма
Стредком 70-тих у Дюрдьове обновена робота КУД „Тарас Шевченко”. Киме бул єден з порушовачох тей идеї, з рока на рок активни шпивач на шицких манифестацийох, шветох и преславох у тим валалє. Познату шпиванку „Ей, Дюрдьове мой” першираз на бини одшпивал праве вон. Уключел ше и до новосадскей Матки и пошвидко почал шпивац у шпивацкей ґрупи Новосадски товарише. Шпиванки ше знїмало за потреби Радия и Телевизиї Нови Сад, редакцийох на руским язику, а вец ше наступало нє лєм по старей Югославиї, алє и за єй гранїцу. Остали красни памятки на успишни турнеї, На фестивали подунайских жемох у Реґенсбурґу у Нємецкей, у Словениї у Новим Месце, даскельо раз з хторим тедишнє новосадске КУД „Максим Горки” було збратимене, на Фестивалу младих у Суботици…
– Паметам велї наступи, з ґрупу, у дуету, и теди кед сом сам шпивал, окреме „Бимбору”, єдну з моїх наймилших шпиванкох. Нє знам же чи прето же зме теди були млади, чи пре тот период у хторим зме поставали свойо людзе, видзи ше ми же то були найкрасши часи – гвари наш собешеднїк хторому часто, теди познати дириґент и композитор Ириней Тимко, виберал шпиванки за наступи.
Од роботи и фамелиї, нє було часу
После законченей стреднєй школи Гаргаї достал роботу у „Новоґрапу”, а о єден часу у „Инґраду”, тиж у будовательней фирми. Цали час робел по початок 90-тих, кед отворел свойо приватне будовательне подприємство „Ґрадєвинац”. О даскельо роки робел и з тарґовину, тиж у будовательним фаху: aдаптация школох, предшколских установох, та и векших роботох з кооперантами як цо то було у Вивершней ради, то була лєм часточка його роботох. Од музики ше теди накратко одпитал пре вельо обовязки, алє и фамелию, окреме док дзеци були мали. А вец ше на початку 90-тих рокох ознова врацел на бину з хлопску ґрупу з хтору теди руководзел Михайло Колєсар. Но, кед ше руски хлопи, вєдно зоз словенскима здали на обичай и кед вєдно зашпивали, пред двацец роками настала ґрупа Фантє з хтору и нєшка руководзи Борут Павлич. Озбильна робота и уложени труд давали резултати, а же ше добри хлопски гласи надалєко чуло, потвердзує и Киме, хтори уж анї сам нє памета дзе точно и кельо раз наступали. На госцованьох у Словениї и Горватскей найчастейше.
Добри штимунґ найважнєйши
Кед ше основало хор „Гармонию”, перши даскельо роки нє було лєгко, бо у єдним таким аматерским хору, дзе до конца шпивали людзе з єденац националносцох на розличним уровню музичней писменосци, требало уложиц вельки труд и з єдного и з другого боку. Спомина Киме тоти роки, алє и дзеку з хтору ше учело шпивац по нотох, спомина о. Миза хтори мал вельку улогу у шицким тим, хтори ше старал о шматох за хористох, о плаци за дириґентку, одходу до Словацкей…
– Барз добре ше робело кед з хором дириґовали и Сузана и Весна, окреме пред 10, 15 роками, мали зме рижнородни репертоар, окреме думам на духовни. Любели зме шпивац и кед нас похвалєли, после даскельо рокох зме ше могли лапиц и до чежших композицийох як цо то бул Бортнянски, а окреме зме любели путовац и дружиц ше – гвари Киме, єден з ридких хтори на пробу нє пошол лєм теди кед мал горучку.
Остатнї три роки Яким Гаргаї у пензиї, гоч припознава же є нє класични пензионер, бо вше дацо кончи и ище вше покус роби специфични роботи у фаху, а гвари же то пре тото же би остал у форми. Кед слово о шпиваню, вон, як би нєшка млади гварели, у топ форми: „Гармония”, „Кредарица”, „Фантє”, Мишана ґрупа, Поп хор…
Дзеци давно одросли, кажде пошол на свой бок, з наймладшим унуком, гвари, и дзень швидко прелєци. А вечарами, вечарами є на пробох.
– Людзе хтори приходза на пробу, то людзе хтори любя шпивац, хтори у тим як и я уживаю, а науча и цошка нове. А друженє наисце каждого розтерхує и орозположи. Тото найбаржей видзим по себе кед после напартого дня пойдзем вечар на пробу, а врацим ше полни моци – щири Гаргаї, хтори познати и по тим же кед ше одходзи на наступи хтори кус далєй, зоз собу ноши два теки виписани зоз шпиванками. Дахто на драгу нє руша без зайди, а Киме нє руша без текох. У автобусу перши почина, а шицки за нїм… „Одхиль лєм мила облачок”, „Цихо, цихше”, „Рябина”… Нєт правила по хторим шоре, анї чи то руска, сербска, або українска писня. Дакеди ше и строфу попрескакує, нє важне. Важне, гвари, кед дружтво розположене, кед добри штимунґ. То роками Киметово нєписане правило, хторого ше и нєшка трима.
