Наша прешлосц зачувана у коду живота

автор м. катона 17. фебруар 2021

Познате же национални и етнїчни идентитет нє ґенетска, односно нє биолоґийна, алє у найширшим змислу дружтвена и културна катеґория на хтору уплївую велї фактори. Прето ґенетичну структуру народу нє мож директно пресликовац на национални идентитет. Ґенетика лєм єден елемент у нєобходним мултидисциплинарним приступу ґу виучованю тей теми, алє єй вредносц велька, бо дава еґзактни податки.

Ґенетика то наука о преучованю нашлїдзованя биолоґийних информацийох при живих єствох. То наука хтора, роками назад, помагала науковцом же би „створели” нови, за чловекове хаснованє цо лєпши и цо продуктивнєйши сорти и гибриди польопривредних рошлїнох и нови раси статку. У медицини нєзаобиходна є за преучованє нашлїдних хоротох при людзох, як и за утвердзованє родзинства. У нашим чаше окреме актуална улога ґенетики у виучованю характеристикох рижних патоґених – бактерийох и вирусох. Нєшка ґенетичаром познати цали людски ґеном – шицки ґени хтори єдна особа ма у себе. Идентификовани и описани структура и задатки каждого поєдинєчного ґена, а їх дальше виучованє ма огромни потенциял. Медзитим, попри тих, обичним людзом голєм кельо-тельо познатих подручох применьованя ґенетики, вельке число науковцох ширцом швета, з єй помоцу уж роками, комбинуюци одкрица и знаня зоз археолоґиї, историї, антрополоґиї и других наукох, пробує одкриц як ше розвивал людски род од його постанку на жеми и як наставали предки старих, уж давно вимартих и нєшкайших народох, та и нєшкайши народи.

Интернет оможлївює шицким любопитлївим людзом же би дознали вшелїячини о буквално шицким цо нєшка познате людскому роду, та и о тим цо по нєшкайши часи одкрила ґенетика. Розуми ше, за тото потребне мац цо вецей предзнаня, добре познац голєм даєден шветови язик и мац досц шлєбодного часу за таки „виглєдованя”. Нєдавно, на порталу „Новини закарпатя”, Всемирни совет Подкарпатских Русинов обявел податки превжати зоз углядного америцкого часопису зоз вецей як седемдзешатрочну традицию The American Journal of Human Genetics, о ґенетским профилу Русиянох, Українцох и Русинох. Податки хтори обявени, пре тото цо указую, заслужую найозбильнєйшу увагу нашей заєднїци. Кратка статя до новинох нє оможлївює же би ше о тим детальнєйше писало, та на тим месце визначуєм лєм найосновнєйше.

Ґенетика оможлївює же би науковци прейґ тестох на Y хромозомох у ядру наших клїтинкох, котри маю лєм хлопи, одкрили предки по хлопскей линиї стотки и тисячи роки назадок. При преношеню ґенох зоз родичох на потомство, у тим случаю з оца на сина, през длуги роки чловековей историї наставаю мутациї и гришки у „преписованю” ґенох на шлїдуюци ґенерациї, та потомки нє стриктни копиї своїх родичох. Медзитим, єст у ґенским резервоару и ґрупи старих ґенох хтори ше чежко меняю и исти ше преноша през ґенерациї. Прето зродни заєднїци маю подобни прикмети по хторих медзисобно здабу, а розликую ше од других фамелийних ґрупох. На ширшим плану, на исти способ наставали рижни племена и народи, односно конари на людским стеблу народох. Тоти конари ґенетика наволує хапло ґрупи – специфични ґенетски маркери по хторих ше рижни народи медзисобно ґенетично розликую вецей, лєбо менєй.

ДОМИНАНТНИ МАРКЕРИ

При анализи и поровнованю на тим месце нам интересантних народох – Русиянох, Українцох и Русинох науковци у спомнутей студиї утвердзели:

Индоевропски маркер найзаступенши при шицких трох анализованих народох. При Русиянох ше руша од 55% на югу Русиї до 34% на сиверу Русиї, при Українцох виноши 54%, а при Русинох 37%. То значи же на ґенетични профил тих народох найвецей уплївовали їх давни праславянски предки зоз южного Сибиру и штреднєй Азиї у своїм селєню на заход и на юг. Прибалтицки маркер при сиверних Русиянох заступени аж зоз 35%, у централней Русиї зоз 16%, у южней Русиї лєм зоз 10%, а Українци и Русини нє маю тот маркер. То значи же стари балтицки и варяжски народи зоз сиверу Европи значно уплївовали на ґенетични профил окреме сиверних Русиянох, а нє уплївовали на ґенетику Українцох и Русинох. Маркер античного индоевропского народу Трачанох, чийо потомки и нєшка жию у Тракиї – обласци на тромеджи Греческей, Болгарскей и Турскей при сиверних Русиянох заступени зоз 6%, у централней Русиї зоз 10%, а при Русох на югу и при Українцох зоз 16%, док Русини нє маю тот маркер. Келтски маркер зоз сиверозаходу Европи при Русох ше руша од 8% у централних до 5% у сиверних и южних часцох Русиї, при Українцох 2%, а при Русинох 6,5%. Ґермански маркер ше при Русиянох руша од 6% на сиверу до 4% на югу и од 5 до 8% при Українцох, док го Русини нє маю. Маркер старих семитских народох котри жили на восточним Медитерану, Блїзким и Штреднїм востоку и у сиверней Африки, Русиянє на сиверу нє маю, у централней Русиї є заступени 5%, на югу 2%, а у України 8%, док го Русини нє маю. Индикативне же Карпатски Русини у своїм профилу маю аж 37% нєкласификовани маркер африцкого походзеня и 2,2% нєкласификовани балкански маркер, 10,8% балкански-динарски маркер, 4,3% кавказки маркер и 2,2% уралски маркер, хтори анї єден, анї Русиянє анї Українци нє маю у значнєйшей мири.

Зоз наведзених податкох ясно ше видзи же ґенетски профил Українцох и Русиянох зоз югу Русиї барз подобни, скоро идентични. Попри тим, податки указую же ше Карпатски Русини лєм коло 43,5% ґенетски поклопюю зоз Русиянами, односно Українцами, и же ше їх ґенетски профил значно розликує од профила тих двох народох. Найвекша ениґма у тим же одкаль Русином ґени сиверно-африцких народох, хто були їх предки и зоз ким жили на истих просторох пред вецей як тисяч роками. О тим, як и о велїх других питаньох ґенетичного профилу народох, постоя велї предпоставки и теориї. Понеже африцки маркер у Европи найвецей маю Албанци и жителє южней Италиї – коло 40%, предпоставя ше же вон прейґ длугей доминациї Грекох и геленистичней цивилизациї на цалим Штредожемю, пренєшени зоз сиверней Африки, народом на югу Европи. До штреднєй Европи найвироятнєйше пришол прейґ Римского царства, хторе после валяня Єрусалима штредком першого вику новей ери, до Риму приведло дзешатки тисячи рабох єврейского походзеня. Вони ше з часом населєли по цалей заходней часци царства, у штреднїм вику, пре погроми под час крижарских войнох, масовно ше селєли на восток, там дзе нєшка Польска, Словацка, Билорусия, Русия… Вироятнє ше тоти африцки и семитски маркери пренєсли през вецейвиковни заєднїцки живот Ашкеназох – штреднєевропских Єврейох медзи автохтоним домашнїм жительством. Друга, менєй прилапена теория о преношеню африцкого маркера до Карпатох предпоставя же го тиж пренєсли Євреє и арабски народи у селїдби на заход зоз каспийского подруча после препасци Газарского каганату у Х вику. Постої и можлївосц же пребуванє Болгарох на Горнїм потисю и Карпатох од конца дзевятого вику под час цара Самуила тиж охабело извесни шлїди у ґенетики уж теди присутних предкох Русинох на тих просторох.

ПОДОБНОСЦИ И РОЗЛИКИ

Дзепоєдни виглєдованя ґенетского коду войводянских Руснацох указую же ше ми ґенетски розликуєме од Карпатских Русинох так же маме за коло 7% векши индоевропски, лєбо такволани славянски маркер, же маме за скоро 9% векши балкански, односно динарски маркер, же маме скоро 2% векши заходноевропски Келтски маркер и же нам африцки маркер шицкого коло 12,5% и лєм дакус є векши од того маркера при сушедних народох на заходу од териториї одкаль ше приселєли Руснаци, за розлику од Карпатских Русинох, при хторих вон, здогаднїме, виноши аж 37 одсто. То дошлєбодзує предпоставку же, понеже наш етнїчни простор заходно и дакус сивернєйше од Карпатох, на наш ґенетични профил баржей уплївовало прадавне славянске племе Били Горвати, хтори пришли на простор нєшкайшей Русиї зоз Ирану и познєйше у вчасним штреднїм вику формовали вельку штредньоевропску державу Велька Горватска. По розпадованю Велькей Горватскей єй народи участвовали у твореню Польскей, Ческей, Словацкей, Мадярскей нациї и держави и Києвскей Русиї, часц остала у Подкарпатю и рахую ше як предки Карпатских и других Русинох, а часц ше преселєла на Балканске полуострово. Келти, початком дзевятого вику кед славянски народи дефинитивно забераю простор заходно од Карпатох, тиж жили и на етнїцких територийох Русинох у нєшкайшей Словацкей. Болгаре и Влахи, предзераюци на сивер, тиж уплївовали на ґенетични профил предкох Руснацох, док ношителє африцкей хапло ґрупи зоз Карпатох – племена єврейского и арабского походзеня, по шицким, вельо менєй уплївовали на ґенетични профил Руснацох заходно од Карпатох, у Горнїм потисю и карпатским басену. Сущносц же описани ґенетични розлики, з оглядом на тото яки су виражени, нє могли настац у релативно кратким периодзе од приселєня до Бачкей и Сриму, алє нашо специфичносци мушели настац вельо скорей, давен-давно на Горнїци.

Познате же национални и етнїцки идентитет нє ґенетична односно нє биолоґийна, алє у найширшим смислу дружтвена и културна катеґория на хтору уплївую велї фактори. Прето ґенетичну структуру народу нє мож директно пресликовац на национални идентитет хтори настал часто и тисячи роки после наставаня ґенетичного коду. Велї нєшкайши нациї створени и конституовани пред 100, 200 роками, гоч їх ґенетични хапло ґрупи мож провадзиц 20, 30, та и 50 тисячи роки назадок, дакеди аж на цалком другим концу швета.

Шицко тото може буц озбильна тема за виглєдованя будуцих, та и терашнїх младих русинских биолоґох хтори порихтани пошвециц ше такей роботи. Попри тим, то указує и на потребу же би актуални и будуци русински историчаре мултидисциплинарно, операюци ше и на ґенетику як еґзактну природну науку и зоз векшу фахову одвичательносцу приступали ґу преучованю, окреме походзеня и старшей историї Карпатских Русинох и войводянских Руснацох.

НАЦИОНАЛНИ ИСТОРИОҐРАФИЇ

Кед ше бешедує о прешлосци и ґенетики Карпатских Русинох и войводянских Руснацох треба визначиц и розлики у становискох науковцох о тим же чи їх предки жили на восточних Карпатох уж од шестого и седмого вику новей ери кед славянски племена од хторих настали Карпатски Русини пришли до Карпатох, чи пришли скорей од приходу Угорского народу до Панонскей ровнїни, односно од початку дзешатого вику новей ери, чи пришли аж у тринастим и штернастим вику. Историоґрафиї сушедних державох Словацкей, Польскей и України твердза же карпатски Славянє и карпатски Горвати до Карпатох пришли у 14. вику, док археолоґийни одкрица твердза же то було голєм у дзевятим вику, цо припознава и мадярска историоґрафия.

(Опатрене 81 раз, нєшка 1)