У Коцуре нє остало вельо людзох котри паметаю яки бул спортски живот у валалє по законченю Другей шветовей войни, а окреме як направени нєшкайши „Искров” стадион. Теди терен за фодбал бул вельо чежши, опрема нє була присподобена як нєшка, алє у спорту уживали и тоти цо бавели, и гевти цо патрели. Михайло Киш ма 87 роки и поряднє провадзи спорт як шветови, так и домашнї, а часто ше здогаднє як випатрали його перши крочаї на швижим фодбалским терену, а котри нєшка „Искров” стадион.
Михайло Киш зоз Коцура памета фодбал яки ше у Коцуре бавело пред вецей як осем децениями кед нє було правого терену, ровно покошеней трави, копачки и дреси.
СТАДИОН НА ДАКЕДИШНЇМ РОЗСАДНЇКУ
Ище кед ходзел до основней школи почало ше правиц нєшкайши фодбалски терен, а вон плєцо попри плєцу зоз старшима од себе помагал розкерчовац розсаднїк и ровнац терен. Нє була то анї кус лєгка робота, алє було вельо дзеки же би ше справело терен за змаганя.
– Кед сом бул дзеци фодбал ше бавело на пажици, екипи ше формовало спонтано и нє було школованого тренера, або догварени тренинґи. Паметам же на месце дзе нєшкайши стадион бул розсаднїк и шпиталь. То було давно, а по войни, концом 1945. року кед ше розкерчело розсаднїк и почало ше орац и шулькац, та помали наставал фодбалски терен яки нєшка хасную фодбалере „Искри”. Паметам же там було таки вельки баґрени яки сом одтеди за свойо, ниа, скоро 90 роки вецей нє видзел. Зоз звалєних салашох зме приношели цегли зоз котрих направена трибина, можебуц и векша як тота нєшка. Перше змаганє одбавене дас о рок як ше почало правиц терен, кед коцурски фодбалере бавели процив екипи зоз Польскей, котра ту була на пририхтованю. Резултат нє паметамм, алє паметамм же ше бавело по оранїни, бо трави ище нє було – здогадує ше Киш.
Михал попри фодбалу бавел и вельки рукомет, спорт котри нєшка нєт у Коцуре, а дакеди бул барз популарни и нащивени.
– Нємец Барон, котри теди бул предсидатель коцурскей младежи, з оглядом на тото ше вельки рукомет бавело на фодбалским терену, одлучел же би и ми котри зме бавели фодбал почали бавиц и рукомет. Теди зме правила анї нє знали, а перше змаганє зме одбавели у Суботици без анї єдного тренинґу. Там нам Барон под час турнира, док зме патрели на жени як бавя, толковал цо ше шме и цо ше нє шме робиц на терену, та так зме учели правила. Перше змаганє зме одбавели процив женскей екипи и страцели зме. После зме на тренинґох були вше лєпши и лєпши, на концу зме були и шампионє Войводини. Здогадуєм ше же зме у финалу победзели Качарево и пошли до Опатиї бавиц процив екипи котра була перша у Горватскей – гвари Михайло Киш.
Фодбалска драга Михайла Киша тиж була барз интересантна. Бавиц почал на пажици, а потим як роснул почал вше частайше бавиц и за першу екипу. Фодбал бавел и у войску.
ФОДБАЛ МЕ ДАЛЄКО ОДВЕДОЛ
– Почал сом бавиц як „полутка”, бул сом швидки и знал сом добре контроловац лабду, та ме бачи Костан Фейса котри нас тренирал, найчастейше кладол на тоту позицию. У войску у Сараєве сом почал бранїц и то цалком случайно. Почало так же сом бул на якимшик препатрунку у шпиталю, та кед сом закончел було ище предполаднє, а понеже сом мал дошлєбодзенє за одсуство зоз касарнї на цали дзень, нє сцел сом ше врацац такой, алє сом пошол на воєни терен „22. децембер” дзе фодбалска екипа мала тренинґ. Там були даскельо репрезентативци тедишнєй Югославиї, як цо то Марко Валок зоз „Партизану” и Йосип Шикич зоз „Динама”, котри бавел и за Австрию, за екипу зоз Салцбурґу, а кед сом ше лєпше запатрел видзел сом и нашого Силву Виславского зоз Дюрдьова, котри бавел у другей лиґи за „Кристал” зоз Зренянину. Я ше припатрал и кед нараз а вони надумали бавиц на два ґоли, и хибел им єден бавяч, та ме волали же чи бим бранєл. Станул сом на ґол и понеже сом бавел и вельки рукомет знал сом добре лапац лабду, та сом ше указал вельо лєпше од ґолмана котри теди бранєл за нїх. По законченю тренинґа майор Сарич ме поволал и опитал ше ми чи бим нє бранєл за нїх. Виславски му погуторел же у котрей сом єдинки и кед раз, нашол сом ше у фодбалскей екипи зоз котру сом обишол цалу Седму воєну обласц, од Мостара по Баня Луку. Дружел сом ше и зоз Валоком котри и нєшка єден зоз найлєпших центарфорох котри бавел у „Партизану”. Вон ми и препоручел же бим пошол на пробу до „Партизану”, медзитим оцец ми нє дал, бо дома було вельо роботи и требало робиц на полю – гвари Михайло Киш.
ЛЄМ РАЗ БРАНЄЛ „ИСКРОВ” ҐОЛ
Кед пришол зоз войска Михайло Киш за Искру бранєл лєм на єдним змаганю на котрим бул покалїчени, та одлучел заш лєм бавиц, а нє бранїц.
Михайло Киш, котрому скоро 89 роки, ище вше ходзи на стадион одпатриц „Искрово” змаганє.
– Жиєм прейґ драги стадиона, та ми нє далєко пойсц одпатриц „Искрово” змаганє. Любим кед Искра добра и кед победзує як тераз, гоч думам же и попри тим же тераз фодбал можебуц красши на око, бо ше швидше бави, дакеди ше вецей бавело зоз душу и зоз любови. Спорт любим одмалючка, та го провадзим и на телевизору – заключує найстарши „Искров” навияч, Михайло Киш зоз Коцура.
ВЕЛЬКИ СПОРТСКИ МЕНА
Познате же и наш атлетичар Яша Баков у єдним периодзе живота жил у Сараєве. Михайло Киш праве теди бул там у войску, та понеже и Силва Виславски котри зоз нїм бавел фодбал бул зоз Дюрдьова як и Баков, вон прейґ Силви упознал и Яшу Бакова и часто ше зоз нїм дружел, а Баков и тренинґи тримал вєдно з нїма.
ПРЕД ТИМ БУЛА „КАТЮША”
Михайло Киш памета и як „Искра” достала мено, понеже ше скорей волала „Катюша”.
– Бул сом присутни кед мено пременєне зоз „Катюши” до Искри. Теди зме, як перши у Войводини у вельким рукомету, пошли до Горватскей, до Опатиї, а требало нас дакус вирекламовац и направиц плакат. Якошик ше теди Тито и Сталїн „повадзели”, та кед зме поведли же ше воламе „Катюша”, им нє було анї на концу розума рекламовац русийску „Катюшу” и тот їх главни на плакати написал место „Катюша” – „Искра”. Та вец и на схадзки у Коцуре одлучене же фодбалски клуб и клуб у вельким рукомету ше одтераз буду волац „Искра”.
Екипа у войску