За швета ше, правда, треба порихтац. Треба пренайсц тото цо ше каждому окреме пачи и пробовац го справиц, увариц або упечиц.
Гоч цо и як зробице, найважнєйше же з новима идеями створице окремну, шветочну атмосферу.
На Вилїю после вечери, за хтору ше служи печена риба на рискаши, на столє звичайно стоя и бобальки, суха овоц, танєр з овоцу и мед и орехи. Того дня ше є лєм посни єдла як капущанїки, пуканки, дунца… На перши дзень Крачуна мож єсц шицкого, та на богатим столє юшка, печене месо, сарма, колбаса и други єдла по смаку фамелиї.
ПЕЧАРКОВА МАЧАНКА
Печаркова мачанка
Велї нє знаю же ше у Сриме, у Бикичу на стол ґу риби на Вилїю кладзе и мачанку з печаркох. Печарки – пипенки, рошню на Фрушкей гори, а у октобру и новембру ше их обера, и кладзе змарзнуц. На Вилїю ше попражи муку на олєю, долєє з воду розблажену капусну юху, и кед кус превре, дода обарени печарки и посолї. Невенка Бобальова з Бикичу таку мачанку роками рихта, а того року можеце и ви.
КАПУЩАНЇКИ
Капущанїки, або капушнїки, мож рихтац на вецей способи. Йоска Балїнтова зоз Дюрдьова пражи капущанїки по рецепту своєй мацери. Гоч єй мац капущанїки пекла у пецу, вона их пражи на масци у векшей тепшички. Перше пошека капусту, а кед є квашна, або слана, пред тим ю добре вимиє. За 7 капущанїки треба 7 векши гарсци муки, та видзе же єдна гарсц – єдно цесточко, односно єден капущанїк. Дода ше штварцину швижого квасу, хтори ше лєм розтруши, а нє кладзе ше до млєка и цукру, як за колачи на квасу. Дода ше три раз до пальцох солї, або єдна ровна ложичка, и лїтней води кельо мука поднєше. Цесто нє треба же би було тварде, алє мегчейше, же би ше добре розганяло и готове є кед ше нє лїпи на пальци. Цесто нє треба же би кисло, бо вец капущанїки груби як лепинь, алє ше го такой гнєце и роби зоз нїм. Квасу ше муши положиц же би капущанїки були ценки и мегки.
До каждого цесточка идзе єдна гарсц капусти, вшадзи єднак ше покладзе на цесточко, а нє лєм до штредку. Вец ше таки цесточка закруца до ”лабдочкох” и розганя. Таки готови капущанїки треба такой пражиц и єсц.
Капущанїки
КРАЧУНСКЕ ЖИТКО
Дакеди давно ше верело же кед житко на Крачун густе и желєне, таки будзе и цали наступни рок. Крачунске житко символизовало и обнову живота, и благостан хтори ше жадало мац нє лєм през крачунски швета, алє цали рок. Тим цо о даскельо днї Крачун, житко уж желєне, алє гевти цо Крачун славя по старим календару, маю кеди, бо житко ище вше нє позно пошац до мисочкох.
Крачунске житко
Ана Варґова з Руского Керестура роками шеє житка и совитує же пред тим як ше го положи до судзинки, житко єдну ноц муши буц намочене у води. Вец ше воду злєє и ище єден дзень житко стої у цеплим, аж вец го треба пошац. Вона долу, до мисочки положи и дакус глїни – помишаней купчей и мелкей зоз кертечини, вец житко, а на верх ознова глїни, лєм кус вецей як до пол мисочки. Житко стої у цеплим, а залїва ше зоз пирскачом за шмати зоз лїтну воду кажди други дзень док ше нє розрошнє, а вец и поридше. Того року нє купуйце житко. Пошейце го сами.