Богата традиция новосадскогo Сайму

автор А. Паланчанин
344 Опатрене

У Новим Садзе тирвал надалєко познати Медзинародни саям польопривреди. Отримани є у знаку двох вельких ювилейох – 100 рокох Новосадского сайму и 90 рокох Польопривредного сайму.

Як пише у аналох, перша ремеселнїцко-индустрийна вистава отримана на дакедишнїм штрелїску у познатим новосадским будинку Едьшеґ 1875. року. Викладаче були зоз Нового Саду, Бечу и Будапешту, а виложени експонати видзели 15 000 нащивителє. Тринац роки познєйше у Новим Садзе отримана и перша вистава польопривредних продуктох. Но, як официйни датум кед отримани перши урядови польопривредни саям у историї бере ше 1923. рок, кед Новосадски саям орґанизовани  од 11. по 26. авґуст. Була то тарґовинско-ремеселнїцка вистава хтора отримана у будинку нєшкайшей Електро-технїчней школи у Футожскей улїци.

Очиглядне, и теди, як и нєшка,  намира орґанизаторох була же би ше домашня,  а и ширша явносц поинформовала о новосцох и иновацийох у польопривредней продукциї. Од теди по нєшка, манифестация з рока на рок прицагує  вельке число нащивительох, як и вельку увагу медийох.

Кед слово о медийох, на Саям ше роками сходзи вельке число екипох и новинарох зоз Сербиї, а тиж так и зоз других блїзших и дальших державох. Могло би повесц же то дараз була манифестация подобна и славна як кирбай – кирбай за новинарох.

Под час Сайму, найважнєйше место дзе ше сходзели новинаре бул прес-центер. Дараз, док ище нє була вибудована модерна Мастер гала, на тим месце були просториї резервовани за новинарох. Ту ше коло палєночки лєбо пива радзело, догваряло, писало звити. З того места ше рушало обиходзиц штанди. Перши на шоре, кажде рано, були штанди хтори дзечнє привитовали седму силу зоз богатим понукнуцом на „овалох”. Потим ше ишло зберац информациї за звити. Уж вистати, новинаре ше ознова врацели до просторийох прес-центру докончиц и послац звити и потим заляц успишно закончени задатки. Вецей раз ше случовало же просториї оправдано и нєоправдано були отворени до позних вечарших, лєбо вчасних ранших годзинох. З тих далєких часох вироєли ше числени анеґдоти, а єдна з нїх описує єдного новинара хтори на саям приходзел кажди дзень на моторки з хтору уходзел по сам центер. Кед ше позно вечар врацал дому, тельо „позалївал” успишно закончени дзень, же ше колеґове ставяли чи зоз мотроку потрафи капуру…

Но, то так було дакеди. Вельо того ше пременєло, експонати на сайме постали красши, совершенши и драгши, прес-центер пре швидки цек информацийох и диґитализацию, так повесц уж  анї нє потребни. Медиї присутни, алє  и новинаре вецей нє тото цо дакеди були.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ