Поєдинєц нє може жиц без сиґурносци. Кажде ма свойо мале сиґурне прибижище до котрого скрива свою ладьочку под час животних бурйох. Ярослави Ґраора з Осєку, у Републики Горватскей то фамелия.
Ярослава одросла у фамелиї Сабадошових у Руским Керестуре. Ма двох братох, Кима и Миколу, обидвоме жию у Руским Керестуре, маю свойо фамелиї, дзеци… Маю жеми у валалє, обрабяю ю и жию зоз плодох своєй роботи и власних рукох. Оцец им умар пред 25 роками, алє там була мац Еуфемия.
– Кед зме ше шицки попристановяли мац остала сама и док могла була у обисцу, алє пре старосц и здравє вецей то нє може. Прето є у старецким доме у Руским Керестуре. Моя мац сама сцела пойсц до старецкого, похорела ше, достала шлоґ, а була сама у обисцу. Од дзешец рано до вечара лєжала сама при студнї, и нїхто єй нє могол помогнуц. Нє могла стануц. Було то у септембру пред двома роками и барз ше бала чи прежиє. Пробовали зме з братами орґанизовац ше так же би ше кажде старал о нєй по мешац, алє анї за ню, а анї за нас тото нє було прилаплїве. Нєодлуга мац сама одлучела пойсц до керестурского старецкого же би нє була нїкому на терхи. Ма 93 роки, и тераз є добре, алє ше бої остац сама, праве пре тото цо ше єй случело. Мац нє видзи и чежко єй по обисцу сама ше обисц, нє може сама функционовац – толкує Ярослава.
У доме мацери добре и задовольна є. Ярослава приходзи кажди два тижнї до Керестура, нащивиц ю, порихта єй дацо за єдзенє, напече колача, купи тото цо потребне. Барз єй значи же мац у доме на сиґурним и же є задовольна. Дзеци задовольни кед мац задовольна, гвари вона.
Памятки з младосци
Ярослава у Керестуре закончела и основну школу. Штредню медицинску школу, фармацеутски напрям, закончела у Зомборе и пошвидко почала робиц.
– Моя пайташка, Натка Бодваньского, теди уж робела у апатики у Славонским Броду. Познала ме, бозме у Зомборе вєдно ходзело до школи, вєдно бивали у квартелю и добре ше познали. Барз нам було добре у Броду, и тоти днї там препровадзени, а окреме гевту безбрижну младосц, нїґда нє забудзем – здогадує ше наша собешеднїца.
Приповеда як ше любела дружиц, як ше вєдно зоз цимерку ходзели купац на Саву, як Славонски Брод дожили як наисце красни город. Купели себе бициґли, ходзели на вилєти, на польо… Там дакус бреговите, природа барз красна, людзе приємни и тоти два роки там препровадзени остали єй у найкрасших здогадованьох. Зохабиц фамелию єй нє було чежко, бо и до штреднєй школи пошла зоз обисца, то просто теди нє було нїч нєзвичайне, а и часто приходзела дому.
– У младосци шицко добре, шицко красне и шицко єдноставне – гвари з ошмихом Ярослава.
Два роки там робела, а вец ю кума зоз Сонти пришла нащивиц, дакус ше одпочинуц, препровадзиц приємни час на иґранки, забавиц ше. Кума робела у Осєку и опитала ше Ярослави чи би з ню пошла до того места жиц.
– Кед ши млади шицко ци добре и велї одлуки лєгко приношиш. Нє мала сом фамелию, нє мала сом вельо ствари ношиц зоз собу, та сом пристала. До Осєку сом ше преселєла 1971. року дзе сом тиж почала робиц у державней апатики. После повойнових 90-их рокох сом почала робиц у приватней апатики, дзе сом робела по пензию. Моя перша любов у штреднєй школи познєйше постал и мой супруг. Гоч є зоз Зомбора, пришол жиц до Осєку.
Любов – мацеров дарунок дзецом
Ярослава и єй супруг маю два дзвки, Таню и Ясну и обидва су одати. Таня жиє нєдалєко од Осєку, а Ясна у Заґребу. Обидва маю свойо фамелиї, добре су и робя.
– Дзивка Таня жиє у Теню, ма 48 роки и професор є биолоґиї и хемиї, алє тоту роботу нє роби, бо роби як еколоґ у подприємству за рециклованє одпаду, дзе є референт за опасни отрови. Люби свою роботу, то важне. Єй супруг Александер ма приватну автомеханїчарску роботню специялизовану за дизел мотри. Син Марин закончел економску школу и у Осєку ше уписал на Економски факултет. Друга дзивка Ясна жиє у Заґребу зоз своїм супругом и мою унучку Геленку. Чловек єй роби як фармацеут у апатики и Пакрацу. Вона тиж фармацеутски технїчар и роби у америцкей форми за апарати за цукер у креви. Роби на едукованю, трима преподаваня о тих апаратох и зоз свою фирму обишла цали швет. Барз мам добри дзеци и барз ше цешим у нїх. Кажда з нїх жиє свой живот – гвари Ярослава задовольна и зоз своїм окруженьом у котрим є, зоз тим цо посцигла. Окреме єй значне же зоз своїма братами вше мала блїзки одношеня, же ше вше складали, помагали єдно другому на кажди способ, же медзи нїма нє було инєтзвади.
Витворела ше Ярослава успишно як мац, задовольна є зоз дзецми и унучатми и шицко цо єй мац Еуфемия пренєсла, вона даровала своїм дзецом. И нє лєм вона, алє и єй браца. Єй керестурска фамелия, єй осєцка фамелия, то єй сиґурни прибижища.
Добре место за живот
– Осєк за младих барз перспективни и велї млади праве там купую там хижи, конкретнєйше, у валалох блїзко при Осєку. Так жию на валалє, алє им сам город блїзко и швидко су на роботи. У городу богати културни живот – єст рижни сайми, вистави, театер, мож ше купац на Драви. Драва пошорена, коло нєй ше мож шпацирац. То єден модерни, ушорени город. Барз ше у нїм вельо роби, окреме од кеди зме у Европскей униї барз ше вельо уклада же би ше прицагло младих же би остали там жиц. Кед сом 1971. року пришла од Осєку бул баржей як валал, а тераз є сучасни город. У Осєку мам барз вельо добрих приятельох зоз котрима ше дружим, часто виходзиме, гоч з роками, правда, вше менєй. Я уж 15 роки у пензиї. Иншак було док кед зме були млади, иншак тераз, алє ше нє поносуєм. З нашима людзими котри жию у Осєку сом часто контактовала док сом була младша. Там ище вше жиє Марча Малацкова – Штер, а и Владо Еделински бул там.
Любела сом же зме у квартелю
– На роботи ми було добре, любела сом робиц, мала сом вше добри колектив и нє почувствовала сом даяки розлики, нїяки проблеми нє було. Руснаци там прилапени, голєм там дзе я жила. Осєк ми барз одвитує, до Керестура мож присц за годзину, а кед нє було гранїци, було ище простейше.
Мнє особнє нє завадзало же жиєме у квартелю. Баржей ми одвитує город як валал. У валалє вше маце роботи коло обисца, знам, бо приходзим ту кажди два тижнї и вше треба покошиц, попораїц, коло обисца и у нїм, вше дацо оправиц. Нєт конца обовязком. У квартелю у городзе цалком иншак.
Ми маме викендицу у Альмашу и часто зме там пребували, там нам винїца, овоцнїк и заграда. Правели зме домашнє вино, палєнку, парадичанку, кладли овоц и желєняву до дунцох и у шицким тим уживали – гвари Ярослава.
