З другого боку творчосци: ПИСНЇ НАСТАВАЮ ВНОЦИ, КЕД ШИЦКО ШПИ

автор тах 13. марец 2016

У Макайовим обисцу у Коцуре, у роботней хижи за писацим столом настали велї стихи хтори и тераз дзечнє читаю и паметаю дзеци, та и старши. „Фестивал животиньох” або „Пироги о три роги” велїм була перша кнїжка хтору пречитали. Богате искуство у уметносци, як литературней так и подобовей, охабело шлїди на їх живот и преткало кажди куцик з якуш окремну нїтку.

Силвестер и Серафина обидвойо одросли на салашох коло валалу. Силвестер ше вчас заинтересовал за малярство и скулпторство, и гоч го драга нєраз водзела на други бок, вше ше ґу тому врацал, єднак так як и ґу першей любови. Док любов ґу литератури при Силвестерови пришла познєйше, Серафини одмалючка литература була блїзка. Познєйше похопела же єй то и животне поволанє.

– Першу обявену писню зоз штвартей класи и дзень-нєшка чувам. Мнє то спочатку було барз вельке, источашнє и чежке, алє ми помагала баба хтора мала прихильносци ґу литератури – памета Серафина.

Вона ше по законченей ґимназиї унапрямела на студиї литератури, а потим длуги час робела як библиотекарка у коцурскей читальнї. Медзитим, тота робота ю нє виполньовала так як робота зоз дзецми у коцурскей школи дзе робела як наставнїца сербского и руского язика и литератури. При дзецох находзела инспирацию за свою творчосц.

Серафина гвари же случованя и живот коло нєй диктує шорики єй литературних дїлох, а и єй супруг ше склада з тим, з оглядом же праве дзеци и йому була инспирация першей видрукованей кнїжки. Силвестер у коцурскей школи робел як наставнїк технїчного образованя, а познєйше подобовей култури. Вон надумал же на литературу будзе думац аж после малженства.

– Ище як хлапец пробовал сом писац писньочки, алє сом нє мал нїкого же би ме дакус „задрилєл”. Писал я, алє роботи ми нє були обявйовани, док сом у подобовей творчосци мал вецей щесца. Аж кед сом ше оженєл, достал сом ментора за литературу – гвари Силвестер, думаюци на свою супругу.

DSC_1309

УМЕТНОСЦ ЗОХАБЕЛА ПЕЧАЦ У ЦАЛЕЙ ФАМЕЛИЇ

Силвестер и Серафина ше упознали у „Ґаздинї”, кед цалком случайно обидвойо заблукали до „цудзей” Ґаздинї. Фамелию з часом збогацели син Ромко и дзивка Наташа. Як толкую, на їх дзеци, а тераз уж и на унучата, їх уметнїцки живот охабел моцни печац.

– Ми ше обидвойо позарядово школовали. Я ше школовал на факултету у Приштини, а понеже сом нє могол часто путовац так далєко, вежби сом робел дома. Кед супруга була на роботи, я мальовал, часто при Ромковей посцелки же бим на ньго и мерковал. Цикаве тото же як вон нїґда нє йойчал, анї ше нє бавел, алє станул тримаюци за посцелку, и гоч малючки, з вельку увагу провадзелцо робим. Ещи теди сом думал же тото дзецочко можебуц наисце розвиє талант док вирошнє. И нє спреведнул сом ше – бешедує Силвестер.

Дзивка Наташа тиж мала прихильносц и ґу мальованю, и ґу литератури, а и сама Серафина у познєйших рокох тиж вжала щеточку, та наставали малюнки у технїки рисованя на склу. Зоз троїма унучатами, Серафина и Силвестер ше окреме цеша, понеже любов ґу уметносци и вони нашлїдзели, а од баби и дїда доставаю потримовку и совити.

– Баяко же им помагаме. Лапели ше до мальованя, а и до писаня. Унук Даниєл уж и обявйовал свою поезию, а унука Дина барз крашнє пише, гоч вона нє сце вельо же бизме єй помагали. Алексей тижсхопни и талантовани за мальованє, док ше за писанє нє интересує. Вон пита помоц, лєм кед у питаню писмени задатки – толкує Серафина.

DSC_1304

И ПОМОЦ И ПОДПОРА

Макайово припознаваю же през дзень кед шицко жиє и кед вшадзи галайк, нє мож нїч написац. Правда, инспирация ше зна зявиц гоч кеди, та нови идеї потребне такой зазначиц.

– Идеї наставаю спонтано и нє шмем их „пущиц”, бо писац можем лєм вноци. Док ше през дзень ходзи, дурка, телевизор док роби, нєт шанси же бим дацо написала, потрацим ше. А вноци, кед вшадзи доокола мир, теди ше можем сконцентровац. Вец шеднєм за стол и пишем – гвари Серафина, а Силвестер ше надовязує на єй слова.

–Подобна ситуация и при мнє, а нє „преписал” сом од супруги. Накадзи ми дацо придзе на розум, лєбо чуєм дацо интересантне, такой тото и призначим, бо иншак пирхнє, и готове, та гоч то лєм єдно слово або виреченє.

Макайово маю одредзени простор за писанє, а часто, як толкую, єдно другому завадзаю, нє маю мира. Медзитим, частейше су єдно другому критичаре, вичераю нови идеї, та ше и посовитую.

– Мушим припознац же, заш лєм, моя супруга схопнєйша у писаню одо мнє, пре студиї, и искуство у роботи, так же я заоставам и часто ше з ню консултуєм кед дацо напишем – гвари Силвестер, а Серафина одвитує у франти – „Гей, кед му писня „дирґа”, вец я виправям…”

ЖИВОТ ПРИНОШИ ВШЕ НОВЕ ИСКУСТВО

Макайово нєшка обидвойо у пензиї, медзитим свойо професиї и свойо гобиї нє зохабели, та и нєшка у нїх уживаю.

– Кед сом пошла до пензиї, сцела сом ше одпочинуц. Нє сцела сом же би ме знємирйовали, нє сцела сом слухац аларм, анї ме нє интересовало же дзешец годзин, а я у пиджами. Сцеласом мац мир. А вец сом подумала же ше озда нє будзем до конца живота у кухнї пасовацлєм зоз шерпенями и помитками? Такой сом ше предумала. Надумала сом закончиц курс за козметичарку и нєшка ше попри шицкого и зоз тим занїмам. Нє чувствуєм тото цо велї твердза кед пойду до пензиї же вецей нїч нє вредза и же су нїнач. Я себе вше з дасчим дополнюєм живот, мнє нє допито – твердзи Серафина, а и Силвестер толкує же тераз за шицко ма вецей часу.

– Частейше малюєм, бо мам вецей часу. Нащивюєме подобово колониї, литературни вечари… Кед през живот крачаме крочай по крочай, кажди тот крочай приноши цошка нове, цошка вредне, а ми то пробуєме цалком вихасновац, и у тим уживац – гвари на концу Силвестер Макаї.

(Опатрене 138 раз, нєшка 1)