Традицийни вельконоцни єдла

автор м. тамаш, фото и. медєши
369 Опатрене

Руснаци святочно преславюю Вельку ноц з одходом на богослуженя и за тото швето рихтаю традицийни вельконоцни єдла.

Рецепти за вельконоцни єдла заступени у новей, Мацеровей рускей кухарки у видню НВУ „Руске слово”, хтору ше пошвидко годно и купиц. О тим цо ше дакеди, а и тераз, звичайно є док ше посци пред Вельку ноцу, а окреме на Вельки пияток, хтори ше єдла рихта за Вельку ноц и цо ше у кошарки ноши до церкви пошвецац толкує язична редакторка и редакторка новей Мацеровей рускей кухарки Блажена Хома Цветкович

– Паска або Велька ноц вше тидзень после Квитней нєдзелї. Дакеди ше посцело баржей и то цали Вельконоцни пост, окреме строго стреду  и пияток, а остатнї тидзень пред Вельку ноцу, у такв. Страсним тижню ше тиж барз стримовало од єдзеня (та и од других вилагодох). Єдло ше пражинки, з маджуном хлєба, пуканки, дунца, мачало ше хлєба до вина, пекло ше кромплї на лупу… На Вельки пияток дахто посцел лєм о хлєбу и води. Тот тидзень  ше и духовно пририхтовало, читало ше рижни молитви, Исусово страсци, пияток ше ишло ховац Христа. Давно тот дзень бул скоро таки вельки як и саме Воскресенє – толкує Хома Цветкович и додава же ше нєшка нє посци так строго, окрем на перши дзень посту и на Вельки пияток, а през цали пост нє.

ПИСАНКИ ПИСАНИ ЗОЗ КИЧИЦУ И ВОСКОМ

Дакеди ше писанки писало виключно на Вельки пияток, а у нєшкайшим чаше кед жени заняти, даєдни пишу писанки и всоботу.

– Правда, писанки ше писало на Вельки пияток, бо ше раховало же то нє чежка робота, а нєшка пре обовязки хтори маю жени, то ше роби и всоботу. Гоч, заш лєм, векшина Руснацох ище вше почитує традицию и фарби писанки  пияток, бо то и нєроботни дзень.

Писанки ше писало  зоз кичицу и зоз воском, а вони мали свойо назви꞉ грозно, грабелки, слунко, „Христос воскрес”, „Марийов смуток”, кантар. Було и други цифри, алє ше им нє знало мена.  Фарби у хторих ше фарбело писанки були природни, зоз уварених лїсцох, або увареней желєняви – гутори Блаженка и додава же нєшка єст жени цо остали дошлїдни тей традициї, алє вельо єст таких цо и дзиркую, лїпаю на писанки перлочки, слички, малюю по нїх, єст рижнородни технїки як мож украшиц писанки и то тераз, уж, права уметносц.

ШУНКА, КОЛБАСА, СИРЕЦ, МАСЛО, ХРИН

Кажда ґаздиня вельо роботи мала и на Вельку соботу. За Вельку ноц ше пече паску, т. є. пасочки, вари ше сирец, шунку, колбаси, вайца, тре ше хрину и прави баранче, або ружичку з масла, а пече ше и колача.

– Давно ше вше на Вельку соботу вчас рано перше замишело паску и правело пасочки. Нєшка ше то нє роби так вчас, та дахто перше вари сирец и вец зоз тоту сирцову воду замиши паску. Паметам же моя мац сирец вше варела на 10 вайцох, баржей на сладко як на слано. У векшей шерпенї, або гарчку ше варело шунку и колбаси, и на концу вайца у „шунковей” води же би були смачнєйши. З масла ше правело баранче, як символ ошлєбодзеня Израїлцох од єгипетского рабства. Прето ше му часто заджобовало билу заставку з червеним крижиком, як символ Исусового воскресеня. Правело ше го зоз мегчейшого масла, през шитко ше му кладло „волну”, очи були з попру… Тот хто нє правел баранчатко або агнеца, як го волали, правел даяку ружичку з масла, та вец ю прикрашовал зоз ґузбанком, зомбульку, або даяким ярнїм квециком – приповеда Хома Цветкович и додава же ше всоботу тарло и хрину и рихтало колача.  Углавним так жени робя и нєшка.

КОШАРКА И САЛВЕТА

Жени до кошарки на окремни способ складали єдзенє за пошвецанє, шунку, колабасу, паску, писанки, сирец, масло и шицко тото  закривали зоз салвету за тоту нагоду.  Велї ше того и нєшка тримаю.

– Паска ма централну часц кошарки, коло нєй ше кладзе вайца и по фалаток зоз шунки, колбаси, варени вайца, ґу верху писанки, масло, хрин, соль, а давно кладли  аж и младу цибулю.  У народзе ше и  кошарка цо у нєй було єдзенє, а и святочни хлєб цо ше упекло волало паска. Давно ше єдзенє ношело у блишовей, а познєйше у плєценей кошарки, хтору ше хасновало лєм за Паску. Кошарку ше рихтало внєдзелю рано, кед жена пришла з утринї. Шицко ше закривало зоз окремним платном „на кошарку”, хторе тиж указовало же ше слави Воскресенє, бо мало вишити слова Христос воскрес, крижик, писанки, або багнїтки. Було и таких цо мали и дзирковани салветки на хтори ше вец кладло пацерки. Нєшка мож на кошаркох видзиц наисце прекрасни и рижнородни прекривки на кошарку. Кед ше з церкви пришло дому, зоз пошвеценого єдзеня ше за полудзенок дало по фалатку каждому, хто бул за столом, а таке єдзенє ше єдло през три днї швета – гутори редакторка.

ПО ОБЛЇВАНЮ

У даєдних наших местох и нєшка зачувани обичай же на други дзень Велькей ноци леґинє ходза облївац дзивчата, а на треци, дзивчата ходза облївац леґиньох.

– Облїванє була  велька радосц за младих, дараз ше облївало з вельо води, зоз каблох, тераз ше то уж пирска и з погара, або з даяку пахнячку. После облїваня кажди леґинь од дзивки доставал кантара,  писанку писану на окремни способ. Понукало ше вина або палєнки, а нєшка ше понука и колачи хтори ше традицийно прави за таке швето. То рижни дробни колачи, брескинї, орехово ружички, ґуґлофи, кифли на квасу, покераї, колачи на квасу – гутори редакторка Хома Цветкович.

И ОБИЧАЇ ЧУВАЮ ИДЕНТИТЕТ

Прешлосц нє мож врациц, алє важне же би нашо млади людзе, млади ґаздинї, знали хтори то нашо традицийни вельконоцни єдзеня, же би тото богатство пренєсли на нови ґенерациї.

– Кед би нє було того зоз прешлосци, нє було би анї терашньосци, анї будучносци. Обичаї, вира, язик, и вообще традиция то богатство єдного народу и найвекше єй значенє же чува идентитет народу, алє и поєдинца як часц того народу. То тото по чим нас препознаваю други народи и видза кельо дзбаме о своєй прешлосци и о тим цо зме нашлїдзели. Традицийни вельконоцни єдзеня то нє лєм рихтанє єдзеня на стол, то и духовне пририхтованє за тото вельке швето. То єден способ живота, самодовириє особи и самосвидомосц о власних вредносцох. И гоч знаме же векшина наших предкох нє була маєтна, вони ше заш лєм трудзели на шицки способи святочно пририхтац ше за Вельку ноц. Можебуц и баржей як ми нєшка. Скорей ше баржей почитовало и пост у хторим ше людзе иншак

Блажена Хома Цветкович

справовали, а и богатство єдлох, бо их нє було гоч кеди. Нам нєшка каждодньово доступне скоро шицко спомнуте, нє муши буц анї швето. Прето наша длужносц, окреме нас, женох, же бизме на тото нє забули и поучели младших як ше готови святочни єдла и чува обичаї хтори вязани за Паску, та и за кажде друге швето – наглашує Блажена Хома Цветкович. Вона додава и же кед ше то занєдзба, вец ше лєгко забудзе и нашу историю, и єй вредносци, и наших предкох хтори нам то охабели же бизме то почитовали и здогадовали ше на нїх, алє и преношели на младши ґенерациї. Же бизме ше нє „страцели”, алє потвердзовали же зме ту, и же и то часц того цо нас, Руснацох, визначує.

Кухарку пририхтали: Любица Няради хтора вaрела, Ивана Mедєши, хтора єдла висликовала и направела наисце красни фотоґрафиї, Иґор Орсаґ хтори здумал дизайн и зробел технїчне пририхтованє за друкованє и Блажена Хома Цветкович, редакторка виданя, хтора написала уводне слово, тексти хтори провадза одредзени обласци, рецепти. Кнїжка порихтана тимски, у красним сотруднїцтве и будзе на хасен шицким хтори ю купя, бо єст з чого виберац, а и красна є за очи.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ