Преславели зме найвекше християнске швето Христового воскресеня, хторе зме, у тим святим року, преславели шицки християнє вєдно, без огляду на календари. И праве тото заєднїцтво у торжественим преславйованю воскресеня, найрадоснєйшей вистки у историї чловечества же Христос воскрес, дало му подполни смисел, бо заєднїцтво, побида живота над шмерцу, побида шветлосци над цмоту и любов – то тото чому шведочи тото швето.
Други дзень, на шветли пондзелок, нам сцигла жалосна вистка з Ватикану же ше упокоєл папа Франциск, хтори ище внєдзелю на Христово воскресенє благословел вирних и пречитане його вельконоцне порученє Urbi et orbi/Городу и швету. Кед вельки людзе одходза, за нїма остава глїбоки шлїд.
Папа Франциск бул перши єзуит на трону св. Петра, перши є з Америки и южней жемовей гемисфери. Перши за папске мено вибрал Франциска Асишского, як символ скромносци, и перши меновал єдного кардинала зоз Сербиї. Вельо того папа Франциск зробел перши и єдини. Одбил ношиц папски златни криж и традицийни червени ципели. З нєлагоду облєкол и билу реверенду. Тиж так одбил бивац у Апостолскей палати, та себе вибрал скромни апартман блїзко при капели за ранши служби и кантини, дзе єдол з послугу и занятима. Плацу нє брал, алє ю даровал бидним, фондацийом и дакеди членом фамелиї у потреби. На длугши путованя одходзел на авионох локалних компанийох, а нє барз хасновал анї папамобил и вожел ше у городским превозу.
Папа Франциск бул витирвали пацифист, нєпреривно ше борел за мир у швеце и повторйовал же мир можлїви. Кед почала война у України, нє було му чежко исте рано пойсц до русийскей Амбасади, цо нє зазначени преседан у историї ватиканскей держави. Вон осудзел и Гамас и Израел, а и звонка войнох робел на шветлим боку историї.
Памета ше його слова же: „Хто я най дакому судзим. Бог нє прави розлику медзи релиґиями кед видзи любов. Насилство у мено релиґиї то злохаснованє мена Божого”. Тоти слова унєсли пременку перспективи у християнстве.
Слово надїя було святе слово папи Франциска и у тих своїх дванац рокох понтификату бешедовал, наказовал и писал о надїї, вона була його найфреквентнєйше слово. О надїї папа Франциск гвари: „Мац надїю, нє значи буц наївни оптимист, хтори иґнорує траґедию людскей злосци. Надїя то красна прикмета шерца же би ше нє заварло до цмоти, же би ше нє застановело у прешлосци и нє укопало до терашньосци, же би ше ясно видзело ютре. Надїя дар од Бога и длужносц є християнох. Без надїї шицко страцене, аж и вира без надїї празна”.
Папа Франциск нє бул у зраженю з науку и уметносцу и верел же вони основа духовносци, та го прето почитовали и нєрелиґийни людзе. Вон нє бул нєми припатрач, критиковал капитализем як проблем нєшкайшого швета, потримовал миґрантох и вибеженцох, бул и остал часц народу. Папа Франциск у наших здогадованьох останє парадиґма скромносци. Най спочива у мире Божим!
ruske.redaktorka@gmail.com