Зоз шпиванку здогадує ше на стари часи

автор Л. Вереш

Традицийни Фестивал жридлового шпиваня ,,Най ше нє забудзе” отримани прешлей соботи у Дюрдьове. Домашнї зоз КУД ,,Тарас Шевченко” уж двацец перши раз, упарто и зоз вельку дзеку указую же зоз тим Фестивалом сцу зачувац и одняц од забуца нашо найстарши жридлово шпиванки и нашо святочне народне облєчиво.

З гордосцу можеме повесц же дзекуюци велькому труду и упартосци велїх з нас, Фестивал ,,Най ше нє забудзе” вецей як два децениї символ очуваня традициї и културного нашлїдства Руснацох ту у Бачкей и Сриме. Дюрдьов и того року постал место на хторим ше зоз шпиванку чува од забуца здогадованє на прешли ґенерациї, алє и дзе ше преноши любов ґу жридловому мелосу на младши ґенерациї.

Масовносц и одушевиє зоз хторим нашо дружтва прилапели участвовац у програми, оправдує отримованє такого фестивалу хтори постал препознатлїви символ Дюрдьова. Фестивал през тоти роки оправдал свойо отримованє, постал єден зоз косцанїкох моцнєйшого повязованя наших Дружтвох и цалей националней заєдніци. Здогаднул нас на призабути часи и поцешел зоз богатим талом наших шпиванкох.

Пропозициї Фестивала и того року були випочитовани – кажда шпивацка ґрупа одшпивала два цо старши жридлово шпиванки, єдну ше шпивало а капела, а другу зоз провадзеньом оркестра, а учашнїки були поприберани до святочного народного облєчива. Жири похвалєл шицких учашнїкох, як и орґанизаторох, хтори каждого року обдумано представяю нашо Дружтва, їх роботу и шпиванє. Визначене и же того року вибор шпиванкох бул прекрасни и же ше того вечара могло чуц велї призабути шпиванки.

По одлуки жирия, побиднїцки на 21. Фестивалу жридлового шпиваня ,,Най ше нє забудзе” була Женска шпивацка ґрупа Дома култури Руски Керестур, праве прето же їх шпиванє було автентичне, праве так як ше дакеди шпивало на праткох и балох.

Специялну награду, хтора стимулуюца, алє и нє менєй важна, достала Дзивоцка шпивацка ґрупа Културно-уметнїцкого дружтва ,,Тарас Шевченко”, хтора зоз своїма младима гласами збогацела Фестивал, алє и зоз пиху и вельку любову ношела нашо народне облєчиво, так природно як то бул обичай и дакеди.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ