Ґимназия vs Шицко друге

автор к. джуджар 8. марец 2020

Каждого школского року, школяре ше трапя зоз думку же до котрей ше штреднєй школи уписац. Ґимназия, чи даяка друга штредня школа.
Як бувша школярка нашей рускей Ґимназиї, могла бим потвердзиц и щирого шерца препоручиц Ґимназию. Єст вецей причини прецо. Вше ме якош потрафи думка: „Од колевке па до гроба, најлепше је ђачко доба”. Реално, до основней школи бим ше нїґда нє врацела. Нїґда. До Ґимназиї, гей. И то такой, кед би требало. Була сом єдна од тих котри ше трапели зоз одлуку до котрей ше школи уписац. Було идеї пойсц там дзе пайташки иду, даґдзе бодай бим у валалє нє остала, до варошу обовязно…
Медзитим, на концу ше цошка преламало у мнє же треба остац ту. Прецо? Прето же сом нє знала цо сцем. И то правдива правда. Цо дзецко зна на штернац роки? Скоро нїч. Змухавене є, збунєте, слуха шицких, найчастейше нїкого. Знаюци же нє знам цо зоз собу, уписала сом ше ту, до Ґимназиї у Руским Керестуре. И нє побановала сом. Анї раз.
За тоти штири роки школованя през широки спектар наставних предметох, дозреє кажедей особи у глави же цо будзе далєй зоз собу. И иншак особа роздумує на штернац, а цалком иншак на осемнац роки. То уж фомована особа, а формовала ше у здравим окруженю и при себе подобних людзох. Штири роки анї кус нє вельо „жертвовац” за свою власну будучносц. Здобудзеш роботни звикнуца. Достанєш добру подлогу за студиранє. Оспособя це за знаходзенє и ришованє задаткох котри це кеди-теди буду чекац и на животней драги. Нє вше то интересантне и забавне, алє реално патраци, анї на студийох, анї на роботох котри потим маме нє вше квитню ружички, та ши спрам того порихтани и на рижни виволаня.
Сама наша руска Ґимназия з єдного боку „муку мучи” зоз малим числом школярох, а заш з другого боку, за школяра нєт лєпше кед ше роби у малих ґрупох, окреме кед то оможлївене на мацеринским язику. Ту ше вец може практиковац индивидуална настава, може ше препознац квалитет як и талант школяра, та ше му мож пошвециц максимално. Науча це учиц ше. Школяре котри ше уписую до Ґимназиї по правилу амбицийни, а мнє особнє бул нєсподзиваюци тот факт же и тоти котри ше уписали до тей школи а нє мали нїяки амбициї, тота школа у нїх, их пребудзела. Гоч звучим елитистично, ґимназиялци ше розликую од других. Маю широку лепезу знаня, зачуваю чистоту язика, маю отворени рижнородни дзвери до швета. Гоч ше и нє упишу на факултет, маю достаточне образованє и високи уровень знаня за дозрету комуникацию и обходзенє зоз другима. Верим же тераз анї школяром нє шицко єдно бо су бомбардовани зоз рижнима змистами, окреме зоз швидким и лагодним зарабяньом за живот як цо тераз маю ютюбере и такому подобни, алє… нароком постої тото алє. Дацо цо експресне и швидке, нє може буц и квалитетне. Нєшка є актуалне, ютре є уж нє. А знанє? Знанє вично остава у нас и то тото цо нам нїхто нє може вжац.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 127 раз, нєшка 1)