Думки на Горнїци, фундаменти у Бикичу

автор По рукопису моноґрафиї „Бикич Дол” пририхтал Вл. Дїтко 14. януар 2017

Фрушкогорски валал у Сриме, Бикич Дол, тогорочни домашнї Централней шветочносци з нагоди Националного швета Руснацох у Сербиї. Од приселєня по нєшка, Бикичанє зачували велї специфичносци, а єдна з основних же скоро шицко цо змогли за себе и свой валал, витворели сами.

О домашнїх, Руснацох у тим нєвельким валалє, годно вецей дознац у богато пририхтаней моноґрафиї „Бикич Дол”, з чию промоцию урядово почнє означованє Дня Руснацох. Як дознаваме з моноґрафиї, Руснаци ше починаю у векшим чишлє присельовац до Бикичу пред револуцию 1848. року зоз сиверовосточних обласцох Угорскей, нєшка територия восточней Словацкей, на територию коло нєшкайшого валала Бикич на маєток манастира Привина Ґлава. З початку ше насельовали леґинє и младши людзе хтори робели на маєтку и почали будовац свойо хижи з початку у брегу, а кед 1889. року збудована драга од Шиду по Илок, хтора преходзи през валал, хижи будовани и з другого боку драги. Приселєнци були з околїска Бардейова и Пряшова, а найпознатши фамелиї були Гнатко, Бобаль, Лазор, Шолтис, Сокол и Романяк. У прешлосци ше валал споминало як Вуков Дол, а мадярска назва за Бикич теди була Бикеш (Bikesz). Населєнци ше присельовали з местох Люцина, Луков, Боґлярка, Кружльов, Криве, Венеция, Львов, Сариков и Крижи, з местох у нєшкайшей Словацкей Републики.

Приселєнци до нового штредку принєсли свой язик хтори наволовали „горняцки” и чийо ше дзепоєдни виреченя, або слова, затримали  донєдавна углавним при старих людзох. Бешедовали „по горняцки”, а потим прияли „наш” руски язик хтори кодификовани 1923.  року. Длуго ше Бикич урядово водзело под назву Привина Ґлава, а од 1958. року достал свою самостойну Месну канцеларию. Перше урядово уписане дзецко до матичних кнїжкох хтори од теди водзени у Бикичу бул Яким Лазор народзени 1958. року. Пред тим ше матични кнїжки водзело у Привиней Ґлави и Беркасове.

ЗОЗ СТАРОГО КРАЮ ПРИНЄСЛИ СВОЮ ВИРУ

Руснаци ше до Бикичу приселєли як грекокатолїки, а за Руснацох у Бачкей и Сриме бул значни датум 17. юний 1777.  року кед Папа Пий Шести зоз булу основал самостойне грекокатолїцке владичество зоз шедзиском у Крижевцох. За витримованє владичества додзелєни маєток у Шидзе и Беркасове, а до Шиду ше перши руски фамелиї (коло 40) населєли 1803. року. У Бикичу з початку нє було церкви, алє лєм дзвонїца на маєтку Василя Бурчака. 1904. року почала вибудов церкви, а фундаменти пошвецел парох зоз Шиду о. Кирил Дрогобецки. Роботи окончовал Леонард, поднїматель зоз Шиду, и истого року церква була закончена. Церква пошвецена Успению Пресвятей Богородици и пошвецена є 28. авґуста 1904. року. Першобутно була филияла парохиї у Шидзе, а од 1919. року постала филияла парохиї у Беркасове.

06 IMG_1318

У вибудови участвовали и сами вирни Бикичанє и нєшка часто споминаю же церква збудована зоз „млєка и масла”, бо Бикичанє були познати по статкарскей продукциї. Бикичанє вше допатрали и отримовали свою церкву, а 1994. року на инициятиву тедишнього пароха о. Михайла Режака почали вельки роботи на обнови церкви од мурох и фасади, по закрице. Церква длуго роки нє мала иконостас, а вец 2013. року порушана инициятива же би ше поставело и иконостас. Вирни з добродзечнима прилогами дали намальовац икони, хтори мальовал Ратко Торма з Беркасова, допомогли и людзе зоз „старого краю”, а иконостас зробел Бикичань Янко Романяк. Иконостас пошвецел на Русадля 2013.  року апостолски еґзарх за грекокатолїкох у Сербиї, кир Георгий Джуджар.

На инициятиву пароха о. Владимира Еделинского Миколки и вирних, 2014. року почала вибудов Пасторалного центру коло церкви, тиж з помоцу числених донаторох зоз жеми и иножемства, як и потримовки державних институцийох. Збудовани сучасни будинок поверхносци 130 квадратни метери, пошвецени є 2015. року на швето Русадля, а 2016. року будинок достал и сучасне зогриванє.

ПЕРШИ УЧИТЕЛЬ БУЛ МИХАЙЛО КОВАЧ

Бикичанє ше намагали мац свой школски будинок у валалє, а  вибудов почала 1940. року на инициятиву Янка Лазора зоз синами, Михала Гнатка зоз братами и родзину, и Михала Страценского. Порту за вибудов дало крижевске владичество, а будованє помогла держава. Школа закончена 21. децембра 1941. року кеди є пошвецена, а пошвецел ю о. Павле Ґвозданович. Перши учитель у школи бул Михайло Ковач зоз Шиду. Пре войну, школа почала робиц аж 12. марца 1942. року. Од мая 1942. року за учителя приходзи Осиф Торма з Товарнїку, хтори ту остал по октобер истого року. У новембре го заменєла учителька Ружица Исакович з Андриєвцох, а од децембра 1943. року була учителька Виктория Петрич з Адашевцох. Од януара 1945. року ознова приходзи учитель Михайло Ковач, хтори у Бикичу бул по 1953. рок. Кед учитель Ковач премесцени до Нового Саду, на його место пришол учитель Мирон Роман, а уж од септембра 1954. року почала место нього робиц учителька Єлисавета Рогаль и то по школски 1962-63. рок. Вец пришли учителє Мелания и Василь Мудри. Настава за нїзши класи утагнута 1975. року, одкеди дзеци ходзели до школи до Соту.

На початку школского 1989-90. року ознова отворени оддзелєня нїзших класох, тераз  як Подручна школа ОШ „Сримски фронт” зоз Шиду, цо и нєшка иснує, а у школским будинку и дзецинска заградка.

АКТИВНИ ДРУЖТВЕНИ ОРҐАНИЗАЦИЇ

После Другей шветовей войни у Бикичу почало робиц КУД „Иван Котляревски”  хторе мало хор, драмску секцию и тамбурови оркестер. Члени Дружтва були активни, отримовало ше програми у валалє и одходзело на госцованя, а робота тирвала по седемдзешати роки прешлого вику. Пауза у роботи тирвала аж по 2011. рок, кед аматере у Бикичу 5. марца отримали Конститутивну схадзку КПД „Иван Котляревски”. Од теди робя самостойно, а пред тим єден период були  Секция КПД „Дюра Киш” зоз Шиду. Предсидатель Дружтва тераз  Деян Бобаль. У роботи Дружтва активни младша и старша танєчна ґрупа з хторима як хореоґраф роби Борислав Барна, а уметнїцки руководителє Бояна Барна и Дьордє Барна. Активни и младша шпивацка ґрупа, як и шпивацка ґрупа „Бикичанки”, хтора почала робиц у рамикох Здруженя женох „Бикичанки”, а перши наступ мала 4. децембра 2009. року з нагоди означованя Дня Месней заєднїци и Дня ошлєбодзеня валалу. Познєйше основана и хлопска шпивацка ґрупа, та зоз шпивачами робя Драґана Ґлувня Бабич, як уметнїцка руководителька, док их музично провадзи Боян Бабич. Наступали на числених манифестацийох у валалє, на фестивалох, а тиж и у иножемстве. Коруна роботи було видаванє компакт-диска под назву „Хижочко стара” 2015. року У валалє активне и Здруженє женох „Бикичанки”, а 80-тих рокох прешлого вику жени були позберани коло Активу женох, були активни у гуманитарних роботох коло Червеного крижу, преславох Дня женох и подобне. Пауза у роботи наступела пре воєни обставини, та ше жени потим уключели 2004. року до спортских бавискох женох шидскей општини, а 2008. року були домашнї бавискох. Жени ше од 2007. року уключели до жридловей шпивацкей ґрупи КПД „Дюра Киш” у Шидзе. Сновательну скупштину отримали 21. новембра 2009. року и за предсидательку вибрана Невенка Бобаль. Циль здруженя то пестованє рускей традициї, єдлох, обичайох и жридловей шпиванки. Жени ше стараю о украшованю валала, отримую и етно-хижу, орґанизую през жиму прадки…

07 DSC_1062

Бикич вшелїяк познати и по спорту, точнєйше по фодбалу, а на инициятиву новинара Стевана Бобаля, 1985. року основани ОФК Бикич. Клуб ше змага у Општинскей фодбалскей лиґи Шид, и отримує вязи зоз фодбалерами у старим краю. Фодбалере ОФК Ґерлахов зоз Словацкей Републики 2015. року госцовали з нагоди означованя 30- рочнїци иснованя бикичского Клуба, а вєшенї 2016. року ОФК Бикич госцовал у Словацкей Републики. Терен Клуба ноши мено Спортски центер „Стеван Бобаль“, а предсидатель ОФК Бикич Далибор Гнатко. Найвекши успих ОФК Бикич призначел 2002. року кед бул шампион Општинскей лиґи и побиднїк куп змаганя, а єден рок ше змагал и у Медзиопштинскей лиґи.

Активни и ловаре хтори у прешлосци мали ловарске дружтво вєдно з ловарами з Привиней Ґлави, а од 50-тих рокох прешлого вику иснує самостойне ЛД „Фазан”, чийо члени 2005. року збудовали Ловарски дом, а сотрудзую зоз ЛД „Маґура” зоз Стебнику у Словацкей Републики. У валалє иснує и секция Дружтва за руски язик, литературу и културу, чий предсидатель Зденко Лазор.

Бикичанє познати и по традицийним Руским балу хтори орґанизую каждого року, а тиж и по препознатлївей културно-туристичней манифестациї „Пришли нам Русадля” хтора у основи затримала стародавни обичай валяня (зрубованя) майского древа.

МОНОҐРАФИЯ

Моноґрафия „Бикич Дол” ґрупи авторох (мср. Дарко Бобаль, Радован Сремац, археолоґ-кустос, Мирон Жирош, публициста, мср. Бранислав Лазор, мср. Зденко Лазор, дипл. инж. Деян Бобаль, Невенка Бобаль, наставнїца и о. Владимир Еделински Миколка) будзе представена на Централней шветочносци Дня Руснацох у Бикичу у Подручней школи ОШ „Сримски фронт” у Бикичу. З єй промоцию урядово почнє Централна шветочносц, 14. януара. Видавателє моноґрафиї Завод за културу войводянских Руснацох з Нового Саду и Месна заєднїца Бикич Дол.

ДЕМОҐРАФИЯ И ПРИВРЕДА

Пред Другу шветову войну у Бикичу було 64 ґаздовства зоз коло 400 жителями, найвецей було Руснацох потим Сербох, Горватох, Словацох и Мадярох. Найвекше число жительох було по попису з 1948. року – 475. И у Бикичу векши морталитет од наталитеу так же по остатнїм попису зоз 2011. року у валалє було 269 жительох у 88 ґаздовствох. 90-тих рокох прешлого вику пре воєни обставини и до Бикичу пришло жиц менше число вибеженцох хтори ше интеґровали до валалу и домашнього способу живота.

Бикичанє 50-тих рокох прешлого вику мали 14 ремеселнїкох, а познєйше були познати по продукциї сира, масла и шметанки. Так 70-тих рокох було коло 100 крави у валалє, а нєшка єст лєм даскельо. Далєй, 80-тих рокох кажде обисце мало меншу або векшу винїцу, а нєшка найпознатши бикичски винїцар Мирослав Сокол. Потим, 90-тих рокох прешлого вику значнєйше почала продукция брескиньох, а найвекши продукователє то Гнаткова фамелия, хтора у валалє збудовала хладзальню. Нєшка од ремеселнїкох позната Колєсарска роботня Янка Романяка и СЗР „Таца”, власнїка Влади Майхера, хтора шиє облєчиво за дзеци.

(Опатрене 162 раз, нєшка 1)