Досц лєм най полнолїтна особа ступи на тарґовище роботи без партийного хрибта, та барз швидко похопи же „наша держава” заправо „їх держава”. Кус вецей часу потребне розмервиц же хто то шицко „вони”. Гоч номинално Сербия держава сербского народу и шицких гражданох хтори у нєй жию, зоз каждодньовей пракси нам ясне же, гоч сце ше можебуц пописали як Сербкиня, нє будзеце мац исти права як богата Сербкиня. Ище баржей, гоч сце у катеґориї „шицких гражданох”, нє будзеце мац исти прaва як странски инвеститор, хтори, ґу шицкому, по Уставе анї нє препознати як ношитель народного суверенитету.
Зоз тима фактами зочує ше младеж народзена, одхована и одроснута у диґиталним чаше нових технолоґийох, у держави хтора на окраїску капитализма, алє зоз остатками инфраструктури знїщеней социялистичней держави – солидним штреднїм и високим образованьом, и солидну интренет мрежу. Младеж хтора зоз такима преференцами идеална; квалификована, а туня, роботна моц за странски капитал.
Формално-правне и животне положенє роботнїкох на интернету лєбо такволаних фриленсерох (freelancer), хтори од прешлого тижня протестую пред Домом Народней скупштини у Беоґрадзе, ище раз указує праву природу держави и оголює шицки мити и заблуди коло того возвишеного поняца. Най здогаднєм, Република Сербия у штред пандемиї, додумуюци нови способи як дополнїц державну касу, здогадла ше же у власней популациї ма єдно нове, а нарастаюце пасмо (само)занятих на интернету, та ше осетела же би власни закони, хтори ма алє их нє применьовала, тераз було зґодно активовац и фриленсером почац наплацовац порцию. Медзитим, понеже спомнута леґислатива длуго забута зберала прах, комушик у державним верху блїсла идея же би порцию могло наплациц и ретроактивно, алє так да ше опорцийованим нє припознава и ретроактивни стаж, анї шицки социялни права хтори порцийни обвизнїки маю зоз самим тим же порцию плаца. Тиж, за убудуце держава обдумала и проґресивно високи порцийни стопи за занятих на интернету, бо, гат, робя за иножемство та маю… У исти час, странским инвеститором розрезую ше шмишно нїзки порциї, бо, гат, то добри дїловни амбиєнт. Попри шицкого, скоро державна тайна чи тоти инвеститоре порцию плаца поряднє, чи ше длуства громадза. Здогаднєм ище и же держава влонї дошлєбодзела явним вивершительом наплацовац длуства гражданох хтори ше цагаю и по 20 роки. Видзели зме случаї же пре камати на нєплацени комунални рахунки, стари людзе оставаю без квартельох, на улїчки.
Шицко тото вєдно значи лєм єдно. Кед сце мали и худобни, робице нєсиґурни и слабо плацени роботи. Векшина фриленсерох барз блїзко ґу тей катеґориї. Правда, можебуц тераз зарабяю вецей, алє природа дочасовей роботи праве така – дочасова. Медзитим, зоз даваньох и порцийох тих и таких, оможлївює ше же би богати и вельки плацели менєй, лєбо нїч, лєбо ище и доставали субвенциї. Резултат: Ми худобнєйши, вони богатши, а розлика лєм рошнє.
За конєц, кед же сце подумали же ствари так стоя бо „ми специфични”, же Сербия „нє прав(н)а держава”, же шицко то пре „ендемичну корупцию”, єст єдно лїковите дїло хторе розбиє и тоту делузию. Слово о филму „Рокенрола” Ґая Ричия. Гоч ше случує у финансийней метрополи шветового капитализма, а нє транзицийней банана-держави, а знїмани є у восточним Лондону а нє у восточней Европи, розлики заправо нєт.
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”